У тексті виділити звертання і записати їх. Пояснити , чому саме так звертається син до своєї матері. Якого настрою ці слова надають твору? Рідна мамо, добра ти моя ненько
Мамо, мамо вишенько біленька
Чуєш, мамо, горлиця мені знову
Нагадала давню пісню колискову.
Мамо, мамо горлиця як ти сива
Проліта крізь літа давнім спомином щаслива
Чуєш мамо більшого нема дива
За пісні, що ти дала як папороть цвіла.
Приспів:
Що було - відбуло, наче сніг зійшло
Наче сон перейшло молоде чоло.
Що було відбуло за туманом літ
Тільки ти як тоді розвидняєш світ.
Що було - відбуло, а тебе зову
Запитай, запитай чи я так живу
Чуєш ненько моя, вічна пісня та
Що з дитинства несу через всі літа.
В полі мамо з пісні проросло жито
Буде, мамо, наша пісня жити
Мамо, мамо, пісня край твого поля
Вічний сон солдата береже тополя.
Мамо, мамо край сльози твого болю
Ти мені по війні дарувала щастя-долю.
Чуєш, мамо, учини ж мою волю
Доки світ в моїм вікні даруй свої пісні.
Людина завжди повинна знати,звідкивона пішла в життя. Ніхто не має права бути безбатченком.У світі є батьки і діти.Рід людський складається з поколінь- це велика мудрістьнашого буття.
Шануй своїх батьків і прислухайся до кожного мудрого слова , чому вони тебе повчають!
Бачите, друзі, дрібними горошинами сипле з неба невгамовний дощик. Тополя поруч з ганком скуйовдилася від вітру і показує срібний виворіт своїх ще не відлетілих за вітром листків. Чи не здається вам, шановні, що цей дощ назавжди. Але погляньте вгору: там крізь невеликий отвір в хмарах вже поспішає на землю сонячний промінь. І чудовий сонячний блиск вже заграв над клумбою з квітучими трояндами, над парковими доріжками, міськими вулицями і провулками. А день-то, виявляється, зовсім ще літній! Рано сумувати про наступні холоди. Ходімте, милі мої, до лісу, наберемо грибів, попрощаймося з горихвістками, що відлітають в далеку Палестину, а ще - з дроздами, шпаками і зозулями. Вони принесуть нам на крилах наступну весну.