У робочих зошитах записуємо дату та тему Тренувальні вправи з теми "Фразеологія". Три вправи виконуємо письмово в зошитах. І. Пояснивши лексичне значення поданих фразеологізмів, дібрати до кожного фразеологізм-синонім. Один з них увести до самостійно складеного речення, речення записати. З’ясувати синтаксичну роль фразеологізму в складеному реченні. 1.Валяти (клеїти, строїти) дурня (ганяти вітер по вулицях; давати горобцям дулі; ханьки м’яти) 2. Носитися як курка з яйцем ( як дурень зі ступою; як циган (чорт, старець) з писаною торбою; носитися як з писанкою; як чорт з грішною душею). 3. Не всі дома (нема царя в голові; блекоти (дурману) об’ївся; нема клепки). Для довідок. 1. Робити дурниці, безглузді вчинки. 2. Приділяти надмірну увагу чомусь незначному. 3. Про того, хто безглуздо себе поводить. ​

  Переказ тексту "Під вікном", у якому розповідається про хлопчика, калину й бузину пропоную виконати так:

  У веснянім буянні біліли сади. Цвіли бузина та калина, мов шапками снігу понакривались. Сяяла білим цвітом сумна черемха. Зазвичай усі ці кущі й дерева не цвітуть ніколи в один і той самий день, проте тієї весни вони чомусь цвіли разом. Пелюстки весняних квітів України білою метелицею вихорились над землею. Усе навколо світилось і сяяло.  

  Була ніч. Місяць виплив з-поза обрію на перистих хмаринах, на подраних небесних пуховиках. Блиснула синім вогнем ріка. Усе довкола засвітилося сумним і спокійним світлом. Навкруги завидніло, неначе вдень, адже все навколо було біле.  

  Михайлик переліз через паркан садиби і опинився в старому вишневому садку. Тут над усім панував той самий Місяць. Під ногами перекочувались місячні плями, пересіяні через гілля та листя вишень, яке нахилялось од вітру.  

  Хлопець йшов, мов кіт по стерні, а потім скрадався до заплетеного хмелем будинку, до вікна на другому поверсі.  

  Михайлик незчувся, як ззаду хтось підійшов. Пролунав вражений вигук: «Михайле!» Перед хлопцем стояла його матуся. Шануючи предківські приписи чемності, мати тягла Михайла геть від того вікна, розпитуючи, коли ж він зашле до дівчини старостів.

Кожен із нас, де б не знаходився, може робити людям добро. До ншій людині перейти в небезпечному місці дорогу, пропустити в черзі жінку з дитиною чи інваліда, подати руку до в скрутну хвилину, розділити чиєсь горе — не можна перелічити всіх випадків, коли одна людина може і повинна до ншій. Головне — не пройти мимо, не відвернутись, не відводити очей вбік, коли поруч із тобою в транспорті людина похилого віку або хтось потребує твоєї до Кожна, навіть невеличка зроблена тобою справа, залишить приємне почуття насамперед у твоїй власній душі.Доброта… На жаль, ми рідко говоримо про цю прекрасну якість людини. Та і засоби масової інформації не переобтяжують нас цією проблемою. І даремно. Сьогодні ми є свідками того, як більшість «упакованих», «крутих» хизуються своєю перевагою над «лохами», за їхнім визначенням, тобто тими, хто співчуває, співпереживає, прагне до хто «не вміє жити», «не вміє гроші робити», переступаючи через все і всіх.У таких багатий одяг, але порожня душа.Ось він чи вона:Має гарний одяг, вроду,В дискотеці ночі й дні.Вихилятись маєш модуХто ти? Звідки? Хто мені?Що тобі наш рідний край?Що тобі зрубати гай,Отруїти чисті води,Заплювати предків роди?Пишучи цей твір, згадала про випадок, який стався зі мною на дачі. Як зараз бачу: летить іномарка і просто в посадку, де росли молоді деревця. Все поламали, попсували. Серед деревець була і маленька ялиночка, беззахисна і понівечена. Підійшла я до неї і охнула; «Як вони тебе!» Зняла з верхівки велику гілку, вийняла сучок, що колов ялиночку, відвела вбік дві гілки, що затиснули її. Сказала: «Живи!»Через тиждень знову прийшла подивитись на врятоване деревце. Дивлюсь: стоїть ялинка в зеленому вбранні, вільно розкинула гілочки. І така весела, щаслива, що й мені захотілось посміхнутись.Що не кажіть, а добрі справи прикрашають життя людини!