Найкращий подарунок людині — це її життя. Воно дарує радість, натхнення, любов, спілкування, красу і велич природи, щастя. І я вважаю, що від людини залежить, як вона використає для себе ці дари — чи обере вона шлях пізнання світу, чи буде гнатися за багатствами і владою, чи буде творити красу. Тому мені здається, що, власне, сама людина обирає собі шлях: чи пізнавати і поповнювати світ і себе красою, чи втратити назавжди світ прекрасного і чудового.
Для мене весь навколишній світ є прекрасним, яскравим і чудовим. Кожного року ми з родиною їздимо відпочивати в ліс чи на море. Мені здається, що немає нічого прекраснішого за ранкові промені сонця на вершечках дерев, кування зозулі, свіже чисте повітря. За щоденними турботами і справами ми забуваємо про дари й красу нашої природи. А вона щиро наділяє нас своїми багатствами. Я добре пам’ятаю, як мати вперше повела мене до театру на балет «Лебедине озеро». Чудова музика, плавні та майстерні рухи зачарували мене. Виявляється, що людина жестами і рухами може створювати справжнє мистецтво, прекрасний і чарівливий танок, який може передавати певний настрій, почуття та думки.
У мого батька є давній шкільний знайомий. Іноді він заходить до нас, і мені цікаво спілкуватися з ним, слухати його, незважаючи нате, що він набагато старший за мене. Батько часто говорить про нього: «Золота, прекрасна людина». Звичайно, він не із золота. Але він ніколи жодним словом не образив своїх знайомих, завжди підтримував мого батька і допомагав йому в різних життєвих ситуаціях. Лише завдяки своєму розуму, праці, чемності він одержав визнання і повагу.
У нашому житті багато прекрасного. Але від кожного з нас залежить, чи будемо ми помічати його, наповнювати прекрасним наше життя. Я намагаюся побачити гарне і яскраве кожного дня і при цьому дарувати прекрасне оточуючим.
В нашій дружбі – наша сила. Я вважаю, шо саме це прислів’я точно може охарактеризувати справжнього друга, який зможе і порадіти разом зі мною, і поспівчувати. Так хто ж такий справжній друг? На мою думку, друг – це та людина, якій можна довірити все саме сокровенне та важливе. Це людина, яка завжди до та розвеселить, яка разом зі мною буде і плакати, і сміятись. Як це банально б не звучало, але справжні друзі проявляються в біді. Гарний, добрий і веселий товариш не завжди може стати другом, тому що друзі – це споріднені душі. Це коли я починаю щось говорити, а він вже знає, що я скажу. Правда відносин, доброта, схожість життєвих поглядів – це основа справжньої дружби. Я вважаю, що саме ці особливості можуть включити реальну дружбу. Велика кількість друзів ще не означає, що їх по-справжньому скільки. Зазвичай, більшість так званих «друзів» являються звичайними товаришами, або знайомими. Не кожна людина зможе стати ним, адже вони перевіряються часом. Дружба може існувати протягом всього життя, а може закінчитись ще в школі. Треба чітко розуміти хто для тебе друг, а хто ні. Веселі компанії, гумор, прикольні життєві ситуації – це все допомагає відкрити людину з іншої сторони. Не рідко буває так, що в якійсь незвичній та некомфортній ситуації твій товариш відкривається зовсім з іншого неочікуваного боку.
Ось такі «подарунки» життя і відсівають справжніх від підробних. Звісно, розуміти той факт, що все було підробне важко, але дуже добре, коли все ж такі події стаються в нашому житті. Не варто жалітись, тому що час розставить все і всіх по своїм місцям. Справжні друзі залишаться поруч, а «фальшивки» відійдуть на другий бік. Якщо людина зустріла на своєму шляху реальних друзів, то їй дуже пощастило. Бувають такі випадки, що людина живе самотня без чієїсь підтримки. В таких ситуаціях, мабуть, треба аналізувати вже свою поведінку та характер.
Найкращий подарунок людині — це її життя. Воно дарує радість, натхнення, любов, спілкування, красу і велич природи, щастя. І я вважаю, що від людини залежить, як вона використає для себе ці дари — чи обере вона шлях пізнання світу, чи буде гнатися за багатствами і владою, чи буде творити красу. Тому мені здається, що, власне, сама людина обирає собі шлях: чи пізнавати і поповнювати світ і себе красою, чи втратити назавжди світ прекрасного і чудового.
Для мене весь навколишній світ є прекрасним, яскравим і чудовим. Кожного року ми з родиною їздимо відпочивати в ліс чи на море. Мені здається, що немає нічого прекраснішого за ранкові промені сонця на вершечках дерев, кування зозулі, свіже чисте повітря. За щоденними турботами і справами ми забуваємо про дари й красу нашої природи. А вона щиро наділяє нас своїми багатствами. Я добре пам’ятаю, як мати вперше повела мене до театру на балет «Лебедине озеро». Чудова музика, плавні та майстерні рухи зачарували мене. Виявляється, що людина жестами і рухами може створювати справжнє мистецтво, прекрасний і чарівливий танок, який може передавати певний настрій, почуття та думки.
У мого батька є давній шкільний знайомий. Іноді він заходить до нас, і мені цікаво спілкуватися з ним, слухати його, незважаючи нате, що він набагато старший за мене. Батько часто говорить про нього: «Золота, прекрасна людина». Звичайно, він не із золота. Але він ніколи жодним словом не образив своїх знайомих, завжди підтримував мого батька і допомагав йому в різних життєвих ситуаціях. Лише завдяки своєму розуму, праці, чемності він одержав визнання і повагу.
У нашому житті багато прекрасного. Але від кожного з нас залежить, чи будемо ми помічати його, наповнювати прекрасним наше життя. Я намагаюся побачити гарне і яскраве кожного дня і при цьому дарувати прекрасне оточуючим.
В нашій дружбі – наша сила. Я вважаю, шо саме це прислів’я точно може охарактеризувати справжнього друга, який зможе і порадіти разом зі мною, і поспівчувати. Так хто ж такий справжній друг?
На мою думку, друг – це та людина, якій можна довірити все саме сокровенне та важливе. Це людина, яка завжди до та розвеселить, яка разом зі мною буде і плакати, і сміятись. Як це банально б не звучало, але справжні друзі проявляються в біді. Гарний, добрий і веселий товариш не завжди може стати другом, тому що друзі – це споріднені душі. Це коли я починаю щось говорити, а він вже знає, що я скажу.
Правда відносин, доброта, схожість життєвих поглядів – це основа справжньої дружби. Я вважаю, що саме ці особливості можуть включити реальну дружбу.
Велика кількість друзів ще не означає, що їх по-справжньому скільки. Зазвичай, більшість так званих «друзів» являються звичайними товаришами, або знайомими. Не кожна людина зможе стати ним, адже вони перевіряються часом. Дружба може існувати протягом всього життя, а може закінчитись ще в школі. Треба чітко розуміти хто для тебе друг, а хто ні. Веселі компанії, гумор, прикольні життєві ситуації – це все допомагає відкрити людину з іншої сторони.
Не рідко буває так, що в якійсь незвичній та некомфортній ситуації твій товариш відкривається зовсім з іншого неочікуваного боку.
Ось такі «подарунки» життя і відсівають справжніх від підробних. Звісно, розуміти той факт, що все було підробне важко, але дуже добре, коли все ж такі події стаються в нашому житті. Не варто жалітись, тому що час розставить все і всіх по своїм місцям. Справжні друзі залишаться поруч, а «фальшивки» відійдуть на другий бік.
Якщо людина зустріла на своєму шляху реальних друзів, то їй дуже пощастило. Бувають такі випадки, що людина живе самотня без чієїсь підтримки. В таких ситуаціях, мабуть, треба аналізувати вже свою поведінку та характер.