У реченні Лягли шляхи нові, широкі й вольні, степи, озера й ріки ожили означення не відокремлюється, тому що:
А) прикметниковий (дієприкметниковий) зворот стоїть перед означуваним іменником i не має додаткового обставинного значення;
Б) одиничні прикметники (дієприкметники) стоять після іменника, перед яким немає означення, i не мають інтонаційного, стилістичного навантаження;
В) означення за змістом стосується не так підмета, як присудка;
Г) означення стоїть після неособового займенника, узгодженого з ним.
Объяснение:
"БУДИНОК З ХИМЕРАМИ", МУЗЕЙ ІСТОРІЇ КИЄВА ТА ДЕРЖАВНА РЕЗИДЕНЦІЯ В ПЕЧЕРСЬКОМУ РАЙОНІ
Організатори "Будинок з Химерами", музей історії Києва та державна резиденція в Печерському районі
Час роботи
Квитки
Адреса
Контакти
"Будинок з Химерами", музей історії Києва та державна резиденція в Печерському районі
"Будинок з Химерами" – цегляна споруда з прикрасами міфологічних та мисливських сюжетів, є головною архітектурною спорудою раннього декоративного стилю модерн Києва.
Знаменитий київський архітектор Владислав Владиславович Городецкий, побудував цю будівлю за власним проектом в 1901-1903 роках. Ділянка для будівництва знаходилася над обривом біля вулиці Банкової, раніше тут був берег осушеного Козиного болота.
Цей будинок було задумано використовувати в якості прибуткового. Шість з семи квартир здавалися в оренду заможним людям - іншим постояльцям житло такого рівня було не по кишені. А один поверх займала квартира самого Городецького.
Батько: Богдан
Мама:Валентина
Молодша донечка :Юнона
Старша донька: Аргана( сама придумала)
Аргана приготувала вечерю і покликала сім’ю до столу
— Мамо, Тату, йдіть скуштуйте мій пиріг
— Так-так, дуже смачно пахне, ух: відповів тато
— Юнона , досить сидіти в телефоні , ходи до столу: мовила мати.
Всі почали вечеряти, пили чай , їли пиріг і насолоджувались моментом, близькі поряд. І раптом посеред хвилюючої тиші почувся голос.
— А ти говорила батькам, що їх викликають до школи?:тихенько пролунало з вуст Аргани.
— Що? Чому? Юнона, як завжди вдарила когось підручником?: говорила мати, почувши шепіт старшої доньки.
— Ні, я просто, просто... ; запинаючись було чутно від дівчинки.
— Ну, ми слухаємо : підняв брови вверх і доволі тихо сказав Богдан
— Наша прибиральниця боїться вужів, а я поклала його їй до відра , щоб повеселитися, а жіночка злякалась і впала на відро, випустивши вужа. Тепер у нашій школі поселилася сім’я повзаючих тваринок, яких більшість людей боїться.
— Краса: крикнув папа.
та...: сказала Юнона
— Агов, Богдане... : перебила дружина Богдана
— А , так Валю, а ну , я с тобою ще поговорю, от дівчисько , ремня на тебе немає...
Как-то так, честно говоря хз)