У реченні "Дмитро поспішав і очевидно не поснідав" прислівник виконує роль​

Дуже приємно спілкуватися з ввічливими людьми. А кого ж можна назвати ввічливим? У першу чергу того, хто опанував основні правила культури поведінки. Усім відомо, що вітатися, показуючи свою неприязнь, дуже нечемно, а ще гірше не відповідати на вітання. Вихована людина не повинна передавати свій поганий настрій іншим. А відчуття тактовності, передбачення негативної ситуації й запобігання її виникненню — домінуючі риси порядної людини. Недарма в народі кажуть, що культурна людина, мов весняне сонце, не тільки приносить тепло, а й веселить душу. Вихована людина з повагою ставиться до своєї родини, до свого роду.
Неможливо бути люб'язним та ввічливим на побаченні й брутально поводити себе вдома чи в школі. А освіченість — провідна риса сучасної людини.
Сподіваюся, що у найближчому майбутньому невихованих людей буде все менше.
Демокріт сказав: «Ввічливі люди бувають не стільки від природи, скільки від тривалих вправ». Тобто, щоб стати вихованим, треба багато працювати над собою.

Заклопотані своїми буденними справами ми біжимо вперед. Хутчіш – треба встигнути. Купити, здати, обміняти, знайти, попросити… Ображаємося, коли відмовляють, взиваємо до людського милосердя, просимо зглянутися та до Нам здається, що вирішити нашу проблему просто, треба тільки приділити хвилинку уваги нам.

Та згадайте, коли ви останній раз поступалися місцем у громадському транспорті? Або подавали копійчину жебраку чи вуличному музиканту? Ми відвертаємося до вікна, закриваємо очі, вдягаємо навушники. Відокремившись, вважаємо, що нібито й щезла проблема, нема її