У поданих реченнях знайдіть сполучники, сурядні виділіть червоним кольором, підрядні - синім. Після сполучника в дужках поруч вкажіть їх групи за значенням (сурядні: єднальні, протиставні, розділові, зіставні, підрядні: причини, часу, умови, мети, порівняльні, допустові, з’ясувальні, міри і ступеня, наслідковий). 1.Уночі Андрій довго не міг заснути, бо в хаті було видно од великих зірок на небі і густо пахло холодною м’ятою.
2.Навколо ставало темно, тому що з берега насувалася важка чорна хмара.
3.Рвучкий вітер бушував над лісом, і дерева то гули грізно і тривожно, то шуміли тихо і приємно.
4.Якби ви вчились так, як треба, то й мудрість би була своя.
5.Далекі луги виблискують росами і такою зеленявою, що очей від них не можна відірвати.
6.Насувалася ніч, але гомін на полях ще не стихав.
7.Синє море звірюкою то стогне, то виє.
Вибір професії – це велика відповідальність. Відповідальність перед батьками, перед суспільством, та найголовніше – перед собою. Відповідальність перед собою, мабуть, найважливіша, і полягає вона в тому, щоб обрати саме свій шлях і ним йти. Бо тільки сама людина може побачити, до чого в неї більший хист, до чого відчуває вона покликання.
Кожен відчуває, що йому легше “дається” і, отже, чому зможе присвятити життя. І тут найважливіше – не схибити.
Іди своєю дорогою, і нехай люди говорять, що завгодно. (Дайте).
Я вже обрав майбутню професію, керуючись при цьому багатьма чинниками, але головним із них був той, що до цього діла я відчуваю своє покликання. Мені завжди були небайдужі долі людей, як моїх близьких, так зовсім сторонніх, для мене завжди багато важили такі поняття, як “чесність”, “справедливість”, “права людини”. Саме тому я обрав для себе професію юриста та збираюся після здобуття вищої освіти бути адвокатом. Чому саме адвокатом? Тому що саме працюючи на цій ниві, як я вважаю, я зможу дати найбільшу користь людям.
Хочу зазначити, що в мене навітью не було сумнівів щодо того, щоб пов’язати свою долю з юриспруденцією, але постало питання щодо обрання спеціалізації. І я вирішив стати саме адвокатом (а не, наприклад, прокурором або суддею) ось чому: я хочу захищати людей, виправдовувати їх вчинки, хоч якими б вони не були. Адже яким би бридким чи навіть протизаконним не був вчинок, були якісь причини, які призвели до нього. І саме з’ясуванням цих причин я буду займатися як адвокат. При цьому я буду керуватися Законом, який створила наша держава і у якому сподіваюся знайти відповіді на питання, які будуть поставати переді мною у процесі роботи.
Закон – це союз тництва та сили: друге у подібний союз приносить народ, перше – уряд. (Антуан де Ривароль).
У своєму житті я неодноразово стикався з такою ситуацією: людину звинувачують у чомусь, а вона не в змозі довести свою невиновність. Саме для того і існує професія адвоката, щоб доводити невиновність людини або її непричетність до якогось злочину. У моєму розумінні, неможливо уявити собі жахливішу ситуацію, ніж таку: людину засуджують до тюремного ув’язнення через щось, чого вона не робила. Адже відомо, що такі випадки є, і вони не поодинокі.
Причини можуть бути різними: бажання справжнього винуватця “підставити” саме цю людину; лінощі, недбалість або підкупність міліції, яка не стала довго шукати та розбиратися “хто винен”…
Саме у цьому бачу я своє покликання: домогтись звільнення людини у випадку її невиновності або (якщо судять “за діло”) з’ясувати витоки поведінки та вчинків, знайти пом’якшуючі обставини (які, я впевнений, є у кожному випадку) та досягти зменшення покарання.
Звичайно, я розумію, що беру на себе величезну відповідальність, тому що у будь-якому випадку необхідно зберегти об’єктивність та докласти максимум зусиль та винахідливості для захисту свого підопічного, людини, яка довірила мені свою долю (адже адвокату, як і лікарю, і священику, люди розповідають все, бо. можуть не боятися, що це стане відомо ще комусь).
Мені стає світло на душі, коли подумаю, скільком людям я до Хочу років за двадцять сказати, оглядаючись на своє життя: “Я не помилився у виборі професії!”
Не кожному вдається знайти свій шлях у житті. Хтось вчиться за бажанням батьків, хтось просто хоче чимось зайнятися, але це не вірно. Кожна робота повинна приносити задоволення. Для цього слухай своє серце і інтуїцію, бо вони якимось чином знають, ким ти хочеш стати. Не дозволяй страху зруйнувати свою мрію. Так, поразок буде багато, але поразки роблять людину сильнішою характером. Це і є справжня сила. Якщо ти визнав поразку, то встань, обтрусись і йди далі. Лише досягнувши свого можна усвідомити, що труднощі були необхідні. Тому, почни і шукай свій шлях у житті. Саме ти зможеш змінити цей світ на краще.