У поданих реченнях розставити потрібні розділові знаки, виділені слова записати правильно 1. барвінок зі своїм вічнозеленим листям і небесно/голубими квітами схожими на зірки що/найкраще оспіваний у піснях і віршах 2.зовуть його в У(у)країні по/різному барвінок, барвін, барвінець
3.у часи С(с)ередньовіччя через нев'янучу зелень і велику живучість цій рослині часто/густо приписували надприподну силу вважати її символом вічності та постійності, а з часів Київської Русі барвінок увійшов у побут нашого народу і як декоративна і як лікувальна рослина ​

ответ: героїзм у сучасному світі виявляється у різних речах

зокрема у і рідним та друзям,братам нашим молодшим та безпритульним

наприклад в нашому місті недавно відкрили притулок для безхатніх тварин за свій кошт небайдужі,там вони лікують знедолених тварин та їм реабілітуватися і згодом ві у добрі руки

це справді героїчний вчинок,бо ці люди надіялись тільки на себе і на свої сили,через декілька місяців їм почали жителі нашого міста ,приносили корм,підстилки,були "робочими руками" і команда героїв росла ,як і росли їх моральні цінності

я вважаю,що щоб бути героєм не потрібні медалі та ордени ,творячи добро воно обов'язково повернеться

объяснение:

Учителю, стою перед тобою, Малий, вчарований до нiмоти. Хто ще умiв любити так, як ти, Хто кликати умiв ще так до бою, Кого ще так боялися кати! Так звучить вiрш Дмитра Павличка "До Франка", але цi слова вiдтворюють i моє ставлення до Т. Г. Шевченка. Справдi, як можна не захоплюватися ним, не схилятися перед його стражданнями i його мужнiстю! Вiн був сонцем нашоï поезiï, символом високого духу украïнськоï нацiï, i водночас живою, чутливою i вразливою людиною. Вперше дiзналась я про Шевченка ще в ранньому дитинствi. У нас вдома була величезна книга - ювiлейне видання "Кобзаря". Вiд книги вiяло загадковiстю. Спочатку менi були доступнi лише "картинки", але потiм поступово почав вiдкриватися свiт створених Шевченком образiв. Зачарували мене прекраснi пейзажi Украïни, змальованi генiальним майстром слова, повiяло запахом квiту вишневого (точнiсiнько, як навеснi в селi, де живе моя бабуся), зашелестiли верби, що ростуть "мiж ярами над ставами", торкнувся душi вiтерець, що тихесенько вiє над Украïною. Назавжди запам'ятаю я i дiвчат з романтичних балад про дивовижне кохання та гiрку розлуку ("Причинна", "Утоплена", "Тополя") i смiливих героïчних гайдамакiв, i простих людей, що страждали, шукали щастя, i не могли знайти його у своєму важкому життi за крiпаччини. Хтось з них викликав спiвчуття, дехто вражав красою своєï душi, був гiдний поваги. Але всi вони, як живi, з'являлися перед очима, доки бринiла музика вiршованих рядкiв. Зiгрiла душу нiжна дружба малого Тараса з Оксаночкою i таке романтичне цнотливе кохання Яреми i Оксани, болем пронизав серце трагiзм долi Лiлеï, Катерини, наймички Ганни. Я захоплююся героïзмом Залiзняка i Гонти, незламнiстю Яна Гуса i мужньою жертовнiстю декабристiв. Свiт думок, почуттiв, iсторичних фактiв, оспiваних великим Кобзарем, став частиною i мого життя. Час вiд часу в рiзних життєвих ситуацiях рядки його вiршiв спливають у пам'ятi, нiби поради мудрого вчителя, i я усвiдомлюю, наскiльки глибоко Шевченко розумiв життя, якщо думки його можуть виявитися корисними i зараз. I я щаслива, що вiн був, є, буде вiчно, поки живий наш народ (а народи ж безсмертнi!). Пишаюся, що i я одного роду-племенi з нашим великим Тарасом.