Мудрість нашого народу нескінчена, і найбільш яскраво вона відображається у прислів’ях, які складалися та накопичувалися багатьма поколіннями наших предків. Одне з добре відомих усім нам прислів’їв – це «Чого собі не побажаєш, не роби й іншим». І я повністю згоден з думкою, яка вкладена у це прислів’я і повністю підтримую її. Моральні принципи суспільства добре відомі кожній людині і справжній повноцінний представник цього суспільства повинен жити, спираючись на ці принципи. Кожен раз, опинившись в тій чи іншій ситуації, ми повинні вирішувати, як нам найбільш вірно вдіяти. Причому приймати такі рішення кожна людина змушена з самого дитинства. Це й рішення дати чи не дати іграшку іншій дитині, і сказати чи ні своїм батькам про отриману погану оцінку, і більш серйозні питання, які виникають вже у дорослому житті людини. Нажаль, сьогодні мораль суспільства декілька порушена невірним ставленням до оточуючих людей, невірною оцінкою вчинків іншим та особистих дій. І саме тому сьогодні як ніколи треба спиратися на народну мудрість, згадуючи добре відомі з дитинства прислів’я. Незважаючи на виховання і обставини, в яких росла людина, усім добре відомо, що добро є найяскравішим виявом щирої духовності людини, а зло – це показник бездуховності та недостатнього виховання. Людей, які розповсюджують бездуховність, іноді називають нелюдами.
Осінь. Різнобарвна, розмаїта. Спочатку вона пишна, золота й сонячна, а потім сумна, дощова, холодна. Восени красиво. Листя на деревах постійно змінює колір, а згодом і зовсім опадає на землю, вистилаючи її м’яким килимом.
У середині осені з’являється чарівний острівець тепла й сонячної погоди, який називається бабиним літом. Його особлива прикраса - сріблясте тонке мереживо павутини, що блищить у кожному кутку.
Всюди цвітуть яскраві осінні квіти - айстри, жоржини, хризантеми. Після дощу в лісі багато грибів. На кущах спіють ягоди. У садах теж пора урожаю - стиглі яблука, груші, горіхи, виноград. Це так чудово - зірвати налите яблуко одразу з гілки! Воно солодке і пахуче, дуже смачне.
Осінь часто непогожа. За густими хмарами ховається небо, йде дощ – то дрібний, що настирливо накрапає, то сильний, холодний, що може йти без зупинки цілий день, а то й кілька днів поспіль.
Буйство кольорів змінюється прозорістю та сірістю в кінці осені. Тільки ясне синє небо не втрачає своєї яскравості. Збирають урожай в полях, садах, городах. Потім прибирають сухе листя у дворах і на вулицях. Голими стоять дерева, часто дме сильний вітер, йде дощ. Холоднішає. Люди все більше поспішають сховатися в будинках і квартирах. З прощальними криками відлітають у вирій птахи. Відчувається, що скоро настане зима.
Мудрість нашого народу нескінчена, і найбільш яскраво вона відображається у прислів’ях, які складалися та накопичувалися багатьма поколіннями наших предків. Одне з добре відомих усім нам прислів’їв – це «Чого собі не побажаєш, не роби й іншим». І я повністю згоден з думкою, яка вкладена у це прислів’я і повністю підтримую її.
Моральні принципи суспільства добре відомі кожній людині і справжній повноцінний представник цього суспільства повинен жити, спираючись на ці принципи. Кожен раз, опинившись в тій чи іншій ситуації, ми повинні вирішувати, як нам найбільш вірно вдіяти. Причому приймати такі рішення кожна людина змушена з самого дитинства. Це й рішення дати чи не дати іграшку іншій дитині, і сказати чи ні своїм батькам про отриману погану оцінку, і більш серйозні питання, які виникають вже у дорослому житті людини.
Нажаль, сьогодні мораль суспільства декілька порушена невірним ставленням до оточуючих людей, невірною оцінкою вчинків іншим та особистих дій. І саме тому сьогодні як ніколи треба спиратися на народну мудрість, згадуючи добре відомі з дитинства прислів’я.
Незважаючи на виховання і обставини, в яких росла людина, усім добре відомо, що добро є найяскравішим виявом щирої духовності людини, а зло – це показник бездуховності та недостатнього виховання. Людей, які розповсюджують бездуховність, іноді називають нелюдами.
Осінь. Різнобарвна, розмаїта. Спочатку вона пишна, золота й сонячна, а потім сумна, дощова, холодна. Восени красиво. Листя на деревах постійно змінює колір, а згодом і зовсім опадає на землю, вистилаючи її м’яким килимом.
У середині осені з’являється чарівний острівець тепла й сонячної погоди, який називається бабиним літом. Його особлива прикраса - сріблясте тонке мереживо павутини, що блищить у кожному кутку.
Всюди цвітуть яскраві осінні квіти - айстри, жоржини, хризантеми. Після дощу в лісі багато грибів. На кущах спіють ягоди. У садах теж пора урожаю - стиглі яблука, груші, горіхи, виноград. Це так чудово - зірвати налите яблуко одразу з гілки! Воно солодке і пахуче, дуже смачне.
Осінь часто непогожа. За густими хмарами ховається небо, йде дощ – то дрібний, що настирливо накрапає, то сильний, холодний, що може йти без зупинки цілий день, а то й кілька днів поспіль.
Буйство кольорів змінюється прозорістю та сірістю в кінці осені. Тільки ясне синє небо не втрачає своєї яскравості. Збирають урожай в полях, садах, городах. Потім прибирають сухе листя у дворах і на вулицях. Голими стоять дерева, часто дме сильний вітер, йде дощ. Холоднішає. Люди все більше поспішають сховатися в будинках і квартирах. З прощальними криками відлітають у вирій птахи. Відчувається, що скоро настане зима.