У МЕНЯ ЧЕРЕЗ 2 ЧАСА ОТВЕТЬТЕ Тема: Морфологічний практикум №3 Іменник, його відмінкові форми. Граматична помилка.
Практична робота.
1.Які словосполучення потребують редагування.
1Приклеєно до пластиря. 2.Не було диліжансу. 3.Не знав варіанта. 4. Доторкнутися до мака, до нарциса. 5.Під’їхали до Пакістана. 6.Анекдота не чув. 7. Формуляра не було. 8. Дійшли до провулка. 9. Біля пірсу стояли. 10. У пихі перебував.11. До панчохів. 12. Стріляли картечем. 13. Натюрморту не бачив.14 Бажаючі бивитися. 15. Сильне торнадо пронеслося полями. 16. Цікаве какаду.
2.Родовий відмінок: абзац, Гондурас, біль, бурштин, Збруч(?), твіст, предмет, грот, газопровід, чай
Іллінойс(?), манускрипт, телеграф, пароплав, портик, пустир, жанр, ідеал,
рейс, дизель, гіпс, епіграф, пояс, Ельзас, млин, сарай, водограй, страх, тонзиліт.
3. Орудний відмінок : тесляр, комар, пухир, листоноша, друкарня, звір, столяр, суддя, далечінь,
тираж, каніфоль, лівша, наліж, шагрень, марель, гроші, плечі, кури, вермішель,
обитель, очі, степінь, тюль, глазур, честь, нехворощ, двері, лобур, пастир,
косар, хмеляр, панцир, ложе, збіжжя, писар, ювіляр, семафор, гуща, пасажир.
4.Орфоепічна розминка: симетрія, щодобовий, витрата, текстовий, роздрібний, донька, благовіст,
данина, заробіток, павич, перевезти, позначка, граблі, вигода (користь),
горошина, солодощі, закінчити, проміжок, форзац, царина.
5. Пунктуаційна розминка:1) Її старший брат інженер. 2) Читати її улюблене заняття. 3) Життя як
казка. 4) Вона журналістка. 5) Серце не камінь. 6) Дівчина чуйна й
уважна. 7) Книга кажуть вікно у світ. 8) Лиш боротися значить жить.
9) Мати любила працювати в городі і в полі і в лузі. 10) Трави ниви і небо усе змінилося в очах хлопця. 11) Світлі широкі київські вулиці радо зустріли їх. 12) Похмурі осінні дні завітали до села. 12) Степан а може Петро будуть робити тин. 13) По/моєму все добре склалося. 14) О весно всі чекають тебе.
Повторення
Свяще(н)ик, оздобле(н)ість, напруже(н)ий, студе(н)ий, сувере(н)ий, кінова(р)ю, фаль(ш)ю, во(з)єднати, усміхне(н)ість, розгубле(н)ість, числе(н)о, стара(н)о, нахмуре(н)ість, божестве(н)ість, заставле(н)ий, твари(н)ий, уквітча(н)ими, у перекона(н)і, без/упину, у визволе(н)і, доведе(н)і теореми, у значе(н)і, до обли(ч), виявле(н)і, шале(н)ий, нежда(н)ий, свяще(н)о, незнище(н)і, глазур/ю, змі(н)о, втомле(н)ість, моното(н)их, навма(н)я, парос(л)ю, зра(н)я, вишука(н)ість, пони(з)я, Повол(ж)я, віко(н)иця.
Пр..зирливо, прец..дент, пр..велебність, пер..тоніт, пр..д’явити, пр..ворожість, пр..вілей, во..креснути, зап’яс..ний, на..щесерце, мар..во, ву(жч,щ)енький, хва..ько, гі(л)яста, висп..яна, голівон..ці, перепіл..ці, свин..ці, зірон..ці, хреще(н)ий, альтер/еґо, клоп/водомір, суспільно/свідома, о/пів/на сьому, пів/свободи, вряди/годи, один/одинцем, так/на/так, пі(д,т)юпцем, по/середині, також-то, слухай-но, ніби/то, чим/далі.
Боро..ьба, про..ка, стру..ка, ву(з,с)ьий, розві..ка, підбі..ти, ле..ко, згри(з,с)ти, мабу(д,т)ь, хо(д,т)ба, на(д,т)хнення, вила(з,с)ка, бі(г,х)цем, дьо(г,х)тьовий, мере…тіти, га(д,т)ка, гру(д,т)ка, ві(х,г)оть.
Відповідь:Природу потрібно берегти - тому, що вона нас "береже"!
На мою думку, природа - це дорогоцінний скарб. Ми живемо нею, дихаємо нею, вона для нас - все. Але не всі люди це розуміють, і тому забруднюють повітря, озера, ставки, висушують болота, зрубують дерева, а зрубане дерево не поповнить наше повітря киснем, не прихистить влітку від пекучого сонячного проміння, тому не можна бездумно рубати ліси. . Природа - найцінніше у цьому світі . Краса природи милує наш погляд і заспокоює.
Детальніше - на -
Пояснення:
Історико-культурні заповідники – вкрай важливі місця кожної країни і навіть людства. Як відомо, світ навколо підлягає великим змінам – те, що було раніше, якусь кількість років тому, набагато відрізняється від того, що є зараз. Це можна сказати в тому числі і про культуру, яка постійно розвивається. Історико-культурні заповідники зберігають у собі чіткі образи та історичну інформацію, яка може зберегтися тільки в рамках такого заповідника. Тому кожен повинен піклуватися про відродження та реставрацію національних історико-культурних заповідників. Робити свій особистий внесок в таку реставрацію та відродження повинна кожна людина, а також місцева влада і держава.
Як мені думається, сама велика і серйозна роль у відродженні та реставрації національних історико-культурних заповідників належить українській державі. У нашій країні присутня серйозна централізація фінансових коштів. Всі податки, збори та обов’язкові платежі концентруються в Києві, де і розподіляються між різними фінансовими цілями. Однією з таких цілей є підтримка у формі реставрації та відродження історико-культурних заповідників. У державному бюджеті має виділятися більше коштів на цю мету, державні чиновники повинні віддавати собі звіт в тому, що збереження історико-культурних заповідників неймовірно важливо для того, щоб репутація нашої країни зростала. Щороку наші історико-культурні заповідники відвідують величезна кількість туристів, які милуються всім тим, що є в наших історико-культурних заповідниках.
Досить важлива роль кожної людини у відродженні та реставрації історико-культурних заповідників. Ці установи постійно збирають кошти, які призначаються саме для реставрації та відродження, тому кожна людина може зробити свій фінансовий внесок. Для кожної людини це досить важливо, оскільки вона живе в цій країні і хоче, щоб вона могла залучати туристів і збільшувати знаходження в національну економіку.
Найменші можливості зробити свій внесок у реставрацію та відродження історико-культурних заповідників має місцева влада. Проблема в тому, що наші сучасні українські органи місцевої влади мають украй вузькі повноваження. Втім, якщо у членів цих місцевих органів дійсно є велике бажання, їх роль може зрости, адже вони можуть натиснути на органи центральної влади, так і на окремих громадян , закликаючи їх жертвувати свої особисті кошти на цю благородну мету.