У котрому рядку всі слова є запозиченими?
1) глава, повидло, синус, декан;
2) матір, бюро, папір, спорт;
3) мітинг, масштаб, вуаль, тютюн;
4) небо, один, вода, син;
5) осінь, комп’ютер, сонце, астра.
У котрому рядку всі запозичені слова є кальками?
1) глава, повидло, синус, декан;
2) козак, бюро, папір, спорт;
3) відмінник, прамова, хмарочос, недолік;
4) мітинг, масштаб, вуаль, тютюн;
5) осінь, комп’ютер, сонце, астра.
беру в руки невелику золотисту кулю і задумливо вдивляюся в неї. Я розглядаю давно знайомий малюнок, і мені здається, що Дід Мороз, у якого в руках величезний мішок з подарунками, весело підморгує мені. Я пильно вдивляюся в добродушне обличчя і згадую, як з’явилася у мене ця незвичайна куля. Три роки тому ми їздили в гості до друзів батьків на дачу. У дворі у них зростає невисока пухнаста ялинка.
Тридцять першого грудня ми всі разом наряджали її цукерками і мандаринами, бо в поспіху забули привезти ялинкові іграшки. І раптом дядько Володя, господар дачі, згадав, що на горищі лежить корзина з ялинковими іграшками, які купувала його бабуся. Він забрався на горище і вийшов на вулицю з кошиком. Чого тільки там не було! Клишоногий ведмідь, годинник, стрілки якого показували без п’яти дванадцять, дівчинка в хутряній шубці, морквина, огірок і багато іншого. Ми взялися наряджати ялинку цими іграшками. На самому дні кошика була золотиста куля з Дідом Морозом. Яскрава, блискуча. Я не могла відірвати від неї погляду. Дядя Володя помітив, як я дивлюся на кулю, і сказав: «Тримай, Ніка, вона твоя!» Скільки радості я отримала, взявши її в руки! Адже вона така чудова! Я відчула теплоту людей, які тримали її колись в руках.
Перш ніж повісити кулю на ялинку, я хочу запам’ятати цю мить, адже в ній так багато яскравих вражень, багато радості, сміху та чудового настрою.
Я хотіла б поділитися відкриттям теплої новорічної кулі з бабусею, нехай і вона подумає про щось приємне і згадає свою молодість. Передаючи кулю, я буду обережна, адже вона така тендітна, ніжна, вона так мені дорога. Ось так і слово радість. Вона зближує людей, піднімає настрій. Нехай куля прикрашає мою ялинку і радує всіх.
Напевно, кожна людина замислювалася над своїм ставленням до Батьківщини. Я маю на увазі не місце, в якому кожен з нас народився, а саме велику Батьківщину — всю Україну, єдину й неподільну. Останнім часом я ігаю все менше й менше людей, які могли б з упевненістю сказати, що люблять її беззастережно, щоб не відбулося. Найчастіше можна почути невпевнену відповідь: «Начебто…».
Що з нами сталося? Я розумію, що тут багато чого може не подобатися. Може пригнічувати, не давати зітхнути вільно на повні груди. Але вас, відкрийте очі й подивіться, в якій красивій країні ми з вами живемо! Вийдіть зі своїх квартир, офісів, зі своїх величезних мегаполісів! Помандруйте трохи по країні! Більшість з вас навіть не уявляє, як тут гарно!
Емоції переповнюють, коли спускаєшся в Оптимістичну печеру на Тернопільщині чи у Тунель кохання на Волині. Або дивишся на струмені води водоспаду Шипіт, що зриваються з чотирнадцятиметрової висоти. Якщо хочеться спокійних вражень, можна поїхати до Дністровського каньйону чи в урочище «Кам’яні Могили» на Донеччині. Або відвідати найвидатніші озера природного походження України, що вражають своєю красою — Світязь та Синевир. Там так приємно вдихнути на повні груди чистого повітря!
Унікальні місця України, що вражають масштабами та красою, можна перераховувати довго. Її чарівна природа України вражає своїми краєвидами, ландшафтами та рослинністю.