У кого есть ответы, или фото заданий на контрошки с этой тетради? ’Контрольные работы заболотний 8 клас.’ отпишитесь , скину инст...нужны фото... очень нужна . до 20 февраля. буду сильно любить
Цей випадок трапився навесні. Я ще тоді навчався у четвертому класі. Ми з татом часто прогулювалися вулицями міста. Ідемо якось вулицею і бачимо хлопчика, який переходив дорогу не по пішохідному переходу, а перебігав її там, де не було світлофора. Коли ж хлопчина біг, якраз на середині дороги у нього підвернулася нога, він упав та забив коліно. У ту ж мить їхали дві автівки. На щастя, водії встигли загальмувати, бо за кермом в середині обох машин знаходилися справжні професіонали. Це було небачене везіння! Мій тато обережно витер серветкою з чола холодний піт: ми ледве не стали свідками страшної катастрофи. А хлопцеві пощастило ще й тому, що поруч опинився лікар і надав бідоласі медичну до
Отже, вкотре я переконався, що не треба перебігати дорогу там, де не можна.
У землянці, де зібралось приблизно 30 чоловік Іван Добробут питає капітіна Петра Колодуба про його "внутрішній секрет". Петро відповідає, що його змінив відступ через Десну, коли він познайомився зі старими дідами – рибаками.
Вони відступали вже декілька днів і були останніми хто мав перейти через Десну. Переправити їх мали два діди-рибалки Савко і Платон. Всю дорогу діди між собою обговорювали відступаючих, що вони мали нову форму та не були справжніми солдатами, адже відступали. Діди казали, що справжні солдати мають захищати свій край і людей, а не тікати від смерті, так як кому судилося померти, то смерть його кругом наздожене.
На заперечення Троянди Платон відказав йому, що в того мала душа, якщо страх більший ніж ненависть до ворога. Дід Платон на прощання сказав Колодубу, що не тими вони сповнені емоціями, що в них має бути не жаль та скорбота, а ненависть до ворога і презирство до смерті, адже перемагають горді, а не жалісливі.
Саме ці слова змінили Петра і зробили тим, ким він зараз став. Тепер у Петра є тільки бажання після війни побачили діда Платона, та Іван Добробут сказав, що цьому вже не бути. Коли всі відступаючі пішли, німці сказали перевести їх також через Десну, і коли вони вже були посеред річки, діди попросили один у одного пробачення і втопили німців, себе і човни. Вижив лиши один Іван Добробут – він був онуком діда Савки. Петро, а з ним і інші солдати встали, преклонили коліна і мовили: "Готові на будь-який огонь!". Оціни будь ласка
Небезпечний перехід
План
1. Звичайний день.
2. Перехід дороги не за правилами.
3. Небезпечна пригода.
4. Небачене везіння.
5. Мої висновки.
Цей випадок трапився навесні. Я ще тоді навчався у четвертому класі. Ми з татом часто прогулювалися вулицями міста. Ідемо якось вулицею і бачимо хлопчика, який переходив дорогу не по пішохідному переходу, а перебігав її там, де не було світлофора. Коли ж хлопчина біг, якраз на середині дороги у нього підвернулася нога, він упав та забив коліно. У ту ж мить їхали дві автівки. На щастя, водії встигли загальмувати, бо за кермом в середині обох машин знаходилися справжні професіонали. Це було небачене везіння! Мій тато обережно витер серветкою з чола холодний піт: ми ледве не стали свідками страшної катастрофи. А хлопцеві пощастило ще й тому, що поруч опинився лікар і надав бідоласі медичну до
Отже, вкотре я переконався, що не треба перебігати дорогу там, де не можна.
Вони відступали вже декілька днів і були останніми хто мав перейти через Десну. Переправити їх мали два діди-рибалки Савко і Платон. Всю дорогу діди між собою обговорювали відступаючих, що вони мали нову форму та не були справжніми солдатами, адже відступали. Діди казали, що справжні солдати мають захищати свій край і людей, а не тікати від смерті, так як кому судилося померти, то смерть його кругом наздожене.
На заперечення Троянди Платон відказав йому, що в того мала душа, якщо страх більший ніж ненависть до ворога. Дід Платон на прощання сказав Колодубу, що не тими вони сповнені емоціями, що в них має бути не жаль та скорбота, а ненависть до ворога і презирство до смерті, адже перемагають горді, а не жалісливі.
Саме ці слова змінили Петра і зробили тим, ким він зараз став. Тепер у Петра є тільки бажання після війни побачили діда Платона, та Іван Добробут сказав, що цьому вже не бути. Коли всі відступаючі пішли, німці сказали перевести їх також через Десну, і коли вони вже були посеред річки, діди попросили один у одного пробачення і втопили німців, себе і човни. Вижив лиши один Іван Добробут – він був онуком діда Савки. Петро, а з ним і інші солдати встали, преклонили коліна і мовили: "Готові на будь-який огонь!".
Оціни будь ласка