Чи були ви в музеї українського народного мистецтва? Якщо були то, думаю, ви бачили керамiку - це виробы народного гончарства. А пам'ятаєте тi чудовi вази, горщики, глечики? Цю красу протягом столiть робили гончарi з глини. Глина - це справдi безцiнний скарб! З неї роблять багато рiзних речей. Майстер заливає глину водою i мiсить, поки глина не стане дрiбною, чистою й м'якою. Цей процесс дуже важливий. Готову глину вiн кидає в центр гончарного кругу. Кiлька торкань i на крузi з'являється макітра, ваза чи мисочка. Потiм майстер лiпить з глини лева, оленя, що захоче. Це все потiм розмальовує фарбами-ангобами. Далi, майстер, просушивши вырiб, ставить його в пiч. Випалювання - важлива частина. Пiч повиннна мати високу температуру й не втрачати її. Пiсля випалювання вироби стають мiцними. Тепер їх покривають поливою й ставлять для повторного випалювання. I от керамiчний вибiр готовий!
Мені дуже пощастило, тому що поруч з нашим будинком є великий парк з водоймою . Осінь в парку незвичайно красива: різнобарвні листя літають над головою , тихо падають на землю і шарудять під ногами. Осіннє листя взагалі не схожі на літні листя : зелені , жовті , червоні , бордові , коричневі - вони можуть бути одночасно трибарвними . Ми з мамою ходили в парк збирати листя для гербарію : кленові і дубові , великі і маленькі , вони так красиво виглядають в букеті , що навіть не хочеться їх засушувати . Батьки дозволяють мені лежати на сухому листі , підкидати їх вгору , закопуватися в них. У парку завжди багато листя , їх не прибирають зовсім , а тільки змітають з доріжок. Вода в ставку здається зовсім чорною , тихою , тільки легкий вітерець пробігає і тривожить листя на поверхні води. У середині ставка в дерев'яному будиночку живуть качки , які восени починають утеплювати свій будинок листям і гілочками . Іноді мені здається , що качки восени кричать голосніше , ніж влітку , але мама каже , це тому , що восени особливий повітря . Осіннє повітря в парку прозорий , свіжий , густий , їм неможливо надихатися . Туман іноді такий щільний , що його можна помацати руками. Він лежить , немов вата між дерев , пливе над водою. У тумані цікаво сидіти на лавці : видно силуети дерев , людей , що гуляють собак на повідках . Можна придумати , що я в чарівній країні , і ось-ось з-за дерев вийде казкова істота , або їжачок буде шукати конячку , як у мультфільмі . Коли на вулиці тепло , мама завжди йде гуляти зі мною в парк , і ми граємо з листям , дивимося на неяскраве сонечко , дихаємо свіжим повітрям і годуємо качок. У школі нам кажуть , що осінь - улюблена пора року багатьох письменників , тому вони створювали такі гарні вірші
Цю красу протягом столiть робили гончарi з глини. Глина - це справдi безцiнний скарб! З неї роблять багато рiзних речей.
Майстер заливає глину водою i мiсить, поки глина не стане дрiбною, чистою й м'якою. Цей процесс дуже важливий. Готову глину вiн кидає в центр гончарного кругу. Кiлька торкань i на крузi з'являється макітра, ваза чи мисочка. Потiм майстер лiпить з глини лева, оленя, що захоче. Це все потiм розмальовує фарбами-ангобами. Далi, майстер, просушивши вырiб, ставить його в пiч.
Випалювання - важлива частина. Пiч повиннна мати високу температуру й не втрачати її.
Пiсля випалювання вироби стають мiцними. Тепер їх покривають поливою й ставлять для повторного випалювання. I от керамiчний вибiр готовий!
водоймою . Осінь в парку незвичайно красива: різнобарвні листя літають над
головою , тихо падають на землю і шарудять під ногами. Осіннє листя
взагалі не схожі на літні листя : зелені , жовті , червоні , бордові , коричневі -
вони можуть бути одночасно трибарвними . Ми з мамою ходили в парк
збирати листя для гербарію : кленові і дубові , великі і маленькі , вони так
красиво виглядають в букеті , що навіть не хочеться їх засушувати . Батьки
дозволяють мені лежати на сухому листі , підкидати їх вгору , закопуватися в
них. У парку завжди багато листя , їх не прибирають зовсім , а тільки
змітають з доріжок.
Вода в ставку здається зовсім чорною , тихою , тільки легкий вітерець
пробігає і тривожить листя на поверхні води. У середині ставка в дерев'яному
будиночку живуть качки , які восени починають утеплювати свій будинок
листям і гілочками . Іноді мені здається , що качки восени кричать
голосніше , ніж влітку , але мама каже , це тому , що восени особливий
повітря .
Осіннє повітря в парку прозорий , свіжий , густий , їм неможливо надихатися .
Туман іноді такий щільний , що його можна помацати руками. Він лежить ,
немов вата між дерев , пливе над водою. У тумані цікаво сидіти на лавці :
видно силуети дерев , людей , що гуляють собак на повідках . Можна
придумати , що я в чарівній країні , і ось-ось з-за дерев вийде казкова
істота , або їжачок буде шукати конячку , як у мультфільмі .
Коли на вулиці тепло , мама завжди йде гуляти зі мною в парк , і ми граємо
з листям , дивимося на неяскраве сонечко , дихаємо свіжим повітрям і
годуємо качок. У школі нам кажуть , що осінь - улюблена пора року багатьох
письменників , тому вони створювали такі гарні вірші