У бору снігу мало. То там, то сям проглядає крізь порошу трава з примерзлими до землі зеленими чубчиками, стримлять низенькі пеньки з жовтуватою, немов старий мед, смолою на зрізах. Тихо навкруги й затишно. Тільки часом шелесне по гіллі вальок снігу, струшений вітром із верховіття. Десь неподалік чути: цюк-цюк-цюк, -дятел порається. Аж он, під старою сосною, латка шишок рябіє. Ба! Ще одна впала. Ось де він, дроворуб!
Зачувши людину, дятел перестав цюкати, повів гартованим дзьобом з боку в бік і націлив його на хлопця. хльоснув крилом по корі й зник, залишивши у вузенькому дуплі шишку. Хлопчик хотів дістати її й покуштувати, але передумав –і притулився вухом до стовбура. Його ледве помітно розгойдувало, під корою щось жалібно скрипіло, а внизу,під підошвами у хлопця, ворушилося коріння –помираючи,соснаненаче стогнала...Хлопчина нагріб чобітками снігу під окоренок, утрамбував його гарненько й, вирішивши, що тепер сосна не впаде, погицав через замети до школи.
Ще здалеку побачив міст з гатками по обидва боки. Ліворуч від мосту чорніють калюжі, виграючи на сонці блискучими хвильками. А праворуч, на мілині, де лід міцніший, гасає ватага школярів. Лід гнеться, цьворохкає від берега до берега, здуваючись попереду ватаги, мов ковдра на сіні. З проломин цівками цебенить вода й заливає плесо.
Завдання:
Виписати відокремленіприкладки, означення,обставинита уточнювальні члени речення, вказавшиумови відокремлення.
Осінній ранок настає повільно. Лежачи в ліжку, я гаю, як у вікні поступово розгоряється ранкове світло. Воно бліде та неяскраве, не те, що влітку. Влітку сонячні промені так і б'ють у вікно. А тут не зрозумієш, розвиднілось вже чи ні.
Хмарно осіннім ранком. А ще холодно. Якщо опівдні може пригріти сонечко, то вранці точно не помилишся з визначенням пори року. Осінь є осінь: вона зустрічає вогкістю, мерзлякуватістю, вітрами.
Але сьогоднішній ранок тихий. Тільки листя тремтить на дереві за вікном. Воно ще зелене, але без яскравого сонячного світла здається блідим. Такого ранку всі кольори на вулиці стають неяскраві. У цьому є своя краса, я розумію. Немає зайвої строкатості, наприклад. Але особисто мені таке не дуже подобається.
Починаєш цінувати домашній затишок та теплу ковдру, з-під якої не хочеться вилазити. Моя мама обожнює на вихідних відлежуватися в ліжку з самого ранку, під теплим пледом. Не тому, що вона лінива, а тому, що їй так затишно. Такий ось осінній відпочинок для дорослих. Я, наприклад, все одно в ліжку не втримаюсь! Мені хочеться на вулицю погуляти, побігати. А вона заварює каву, додає туди молоко та ставить ноутбук на коліна.
Але сьогодні п'ятниця - треба йти до школи. Повітря на вулиці холодне, чисте та свіже. Воно бадьорить та дає сили. За це я люблю осінь. Хочеться прямо вдихати її!
Над головою кричать зграї птахів, а взагалі природа мовчить. Чути тільки шум міста. Але я не сумую осіннім ранком. Я йду до школи, а там мої друзі. У школі шумно та весело, доки, звичайно, всі не посідали за парти.
2. Мама підійшла до мене і мовила: "Годі вже грати в комп'ютерну гру, краще сядь і роби уроки!"
3. "Я дуже полюбляю ромашки, - сказала Оля і вдихнула приємний яромат квітів. - Але навіть вони не зрівняються з неповторними трояндами!"
4. "Сашко, чи зможеш ти до мені з вирішенням задачі з фізики?" - запитала Маша і привітно посміхнулася однокласнику.
5. Моя сестра усілася мені на коліна і радісно защебетала: "Чи розповісиш ти мені казочку і цього вечора?"