Творчий переклад текста:

Ледве дихнуло весняним теплом, набубнявіли на деревах бруньки - ось, ось виткнуться листочки. Все в природі оживає, неначе одягається в коштовні шати. Ясне сонечко покликало в гості ранню весну. Ясне сонечко покликало в гості ранню весну. Попливли у небесній височині білосніжні хмарки. Зазеленіла молоденька травичка. Свіжий вітерець торкнувся голих дерев.Все навкруги змінилось. Прилетіли співучі птахи з теплих країв.Прокинулись милі звірята з зимової сплячки. Дерева прокинулись від зимового сну.Три тополі, височать у полі - вибирають собі весняну барву. Дивишся у небо, а там двоє - журавель і журавочка. І так гарно і легко кружляють, немов би танок якийсь водять. Мені дуже подобається ця пора року - барвиста, весела, духмяна і запашна весна! А вам?

Заранее

Сам ответ ниже про динамику.
Сенкан должен составятся с 5 строк:
- в первой должно быть то, о чём мы пишем (Например, Матушка)
- во второй 2 слова, описывающее предмет писания (Например, Родная, милая)
- в третьей 3 слова, на вопрос «Что делает» и тому подобных. (Например, Любит, ждёт, надеется)
- в четвёртой целое предложение открывающее суть того, что делает предмет о котором пишут (Например, Сидит и думает о своих сыновьях)
- в пятой, синоним к слову, о котором пишут (Например, Маменька)

Вот и получился у нас Сенкан со словом Матушка:
Матушка
Родная, милая
Любит, ждёт, надеется
Сидит и думает о своих сыновьях
Маменька
 
А теперь Динамика:

Динамика
Сложная, интересная
Изучает, объясняет, демонстрирует
движение, развитие, изменение явления
Наука

Веселе літо згасло. Вересень зробився повноправним господарем у природі. Незвично холодно стає вранці й уночі. Лише вдень пригріває сонечко, немов намагається нагадати про літо. Поля відпочивають після виснажливої тривалої праці. Уже подарували господарям свій золотавий урожай садки. Усюди відчувається прохолодний подих осені. Сіре небо все частіше затягають низькі хмари. Сіється дрібний дощ. 
Ліс стоїть сумний і мовчазний, здається, що він глибоко замислився. Дуже скоро деревам доведеться геть роздягнутися, скинути своє важке вбрання, а згодом і підставити гілки хуртовині. 
Повільно кружляє в повітрі жовтогарячий листок. Тонкі осички сумовито риплять на галявині, ще не зазнавши довгого передзимового сну. Навкруги трухлявого пня скупчилися стрункі опеньки. їх дуже багато, і кожен із грибів так і проситься в кошик. Горобина обвисла червоними розкішними гронами. Листя липи з гострими почорнілими зубчиками здається вкритим тендітним оксамитом. 
Нещодавно зелена трава припала до землі. Високо в небі роблять своє останнє прощальне коло запізнілі журавлі. Вони ще раз нагадують нам, що прийшла осіння пора. Журавлі відлітають у вирій і сумно курличуть. 
У такі дні на якусь мить душу покриває світлий смуток. Ми поринаємо в роздуми про сенс людського існування. Усе це є ознаками того, що настала найкрасивіша пора року, яку оспівували художники, композитори, поети. Настала золота осінь.