Взимку темніє рано, і вечори довгі і темні. Не хочеться виходити на вулицю. Там темно, дме холодний, колючий вітер. З неба сіється якась бридка мряка або дощ. Але бувають і такі зимові вечори, які довго пам’ятаєш. Це коли нема вітру, іде сніг — ніби м’яке, пухнасте пір’я падає з неба. Надворі наче розвиднюється. Сніг лежить м’яким білим килимом на землі, деревах, самотніх лавах. Під світлом ліхтарів він блищить, виграє різнокольоровими вогниками. Коли вийдеш на вулицю, сніговий килим тихо порипує під ногами. Навкруги тихо, навіть шум міста приглушується під сніговою ковдрою. Дерева стоять в гарних сніжних сукнях. Повітря свіже, воно бадьорить. Від такої прогулянки покращується настрій. Якщо сніг більше не іде, можна побачити на темно-фіолетовому небі зірки. Взимку вони холодні, недосяжні та якісь байдужі. Зрідка вітер проносить по небу клапті хмар, які на деякий час затуляють зірки. Там, у височині, дме сильний вітер.
