Україна... Ніжною й ласкавою матір’ю вона є для своїх синів і дочок. Ми повинні любити й шанувати свою рідну неньку Україну, піклуватися про її сучасне та майбутнє. Чим же я можу бути корисним для тебе, Україно?
Я пишаюсь своєю Батьківщиною, її досягненнями та видатними особистостями.
Кожна людина має право на своє особисте життя, яке вона повинна прожити з гідністю, щоб майбутні покоління пам’ятали нас. Мені не зрозуміло, чому дехто прагне жити спокійно, піклуючись тільки про себе. На мою думку, кому, як не нам, молодому поколінню, необхідно турбуватися про майбутнє нашої держави, її розбудову; бо через деякий час ми станемо повноправними громадянами України.
Не будь байдужим до того, що відбувається навколо!
Я хочу бути чесною, гідною людиною, поважати батьків, шанувати людей похилого віку. На сьогодні мене хвилює питання розвитку сільського господарства, тому після закінчення школи, хочу отримати професію агронома. Саме сільське господарство сприяє економічному розвитку країни. А належний економічний розвиток країни й дасть змогу пишатися нашою державою серед інших країн світу.
Моє покоління повинне розуміти, що немає землі милішої від тої, де ти народився і живеш.
Ми, діти твої, Україно, запевняємо, що віддамо тобі свої знання, уміння, бо немає кращої землі, ніж наша!
У людини має бути відчуття власної гідності. Так говорять майже всі. Але ніхто не намагається розкрити, що ж він вкладає в це поняття. А розібратися, між тим, варто неодмінно.
Почуття власної гідності – одна з найбільших моральних цінностей людини і людства. Воно передбачає повагу і самоповагу людської особистості. Варто відзначити, що ця категорія цінностей не існувала завжди. Люди відчайдушно боролися за неї тисячоліттями. Досить згадати стародавній світ, де у багатьох людей були раби, життям і долею яких володіли і розпоряджалися ці люди. Рабовласник міг запросто стратити або продати неугодного раба. Люди цієї категорії були річчю, яка багато працювала, не подавала голосу і смиренно приймала всяку волю пана. Ні про яку повагу до особистості і речі не йшло. Було тільки поняття людини, яке поділялося на рабів і рабовласників. Аналогами рабів ставали кріпаки, народи в підданстві інших народів, ті нації, яких державна ідеологія обмежувала у висловленні власної думки і свободи дій.
Зараз ситуація, на щастя, змінилася. Держава гарантує кожному своєму громадянину свободу совісті, думки і самовираження. Але це тільки формальна сторона питання. Адже гідність – це ще моральна категорія, яка повинна виховуватися і щепитися в сім’ї як невід’ємна цінність мислячої людини. Почуття власної гідності має культивуватися в суспільстві і зв’язано
воно має бути із зростанням цінності категорії самої людини. Бо коли люди безумовно поважають кожного, з ким спілкуються, вони підтримують внутрішній стрижень гідності цієї людини.
Гідність… Що ж це іще таке? Почуття власної гідності – це одна з головних якостей людської душі. Люди, що мають його, вміють рахуватися з іншими, несуть в собі позитивні емоції, яких вистачає на всіх, хто поруч, які вміють дорожити всім, що їм дано.
Для мене почуття власної гідності – це повага до себе, тобто не треба підлабузнюватися, не догоджати іншим, принижуючи себе. Наприклад, тебе хтось образив “нецензурними виразами”, але людину, що має цю якість, якраз найважче вивести цим з себе і образити. Визнати свою помилку, вибачитися, якщо ти не винен, не боятися потрапити в дурне або скрутне становище заради доброї справи – ??це не означає поступитися власною гідністю, а зробити благородний вчинок. Як сказав К. Берні: “Єдина порада, яку можна дати чесним людям, як зберегти себе: будьте горді і благородні”.
Мені здається, що моральний стрижень людини залежить від того, де вона виховувався, в якій сім’ї та школі росла та вчилася. Мої батьки і вчителі з самого дитинства вселяли мені, що такі слова, як “честь”, “обов’язок”, “людська гідність”, “милосердя” – це не просто звуки. Якщо люди втрачають ці якості, то вони перетворюються на жорстоких і жадібних істот, що не мають ні почуттів, ні думки.
Треба вміти за всіх обставин залишатися чесною, непохитною, гордою людиною і пам’ятати, що почуття гідності було, є і буде залишатися однією з головних рис справжньої людини. Тож ніколи і в будь-яких обставинах не втрачайте свою гідність і залишайтеся достойними членами сучасного суспільства.
Україна... Ніжною й ласкавою матір’ю вона є для своїх синів і дочок. Ми повинні любити й шанувати свою рідну неньку Україну, піклуватися про її сучасне та майбутнє. Чим же я можу бути корисним для тебе, Україно?
Я пишаюсь своєю Батьківщиною, її досягненнями та видатними особистостями.
Кожна людина має право на своє особисте життя, яке вона повинна прожити з гідністю, щоб майбутні покоління пам’ятали нас. Мені не зрозуміло, чому дехто прагне жити спокійно, піклуючись тільки про себе. На мою думку, кому, як не нам, молодому поколінню, необхідно турбуватися про майбутнє нашої держави, її розбудову; бо через деякий час ми станемо повноправними громадянами України.
Не будь байдужим до того, що відбувається навколо!
Я хочу бути чесною, гідною людиною, поважати батьків, шанувати людей похилого віку. На сьогодні мене хвилює питання розвитку сільського господарства, тому після закінчення школи, хочу отримати професію агронома. Саме сільське господарство сприяє економічному розвитку країни. А належний економічний розвиток країни й дасть змогу пишатися нашою державою серед інших країн світу.
Моє покоління повинне розуміти, що немає землі милішої від тої, де ти народився і живеш.
Ми, діти твої, Україно, запевняємо, що віддамо тобі свої знання, уміння, бо немає кращої землі, ніж наша!
У людини має бути відчуття власної гідності. Так говорять майже всі. Але ніхто не намагається розкрити, що ж він вкладає в це поняття. А розібратися, між тим, варто неодмінно.
Почуття власної гідності – одна з найбільших моральних цінностей людини і людства. Воно передбачає повагу і самоповагу людської особистості. Варто відзначити, що ця категорія цінностей не існувала завжди. Люди відчайдушно боролися за неї тисячоліттями. Досить згадати стародавній світ, де у багатьох людей були раби, життям і долею яких володіли і розпоряджалися ці люди. Рабовласник міг запросто стратити або продати неугодного раба. Люди цієї категорії були річчю, яка багато працювала, не подавала голосу і смиренно приймала всяку волю пана. Ні про яку повагу до особистості і речі не йшло. Було тільки поняття людини, яке поділялося на рабів і рабовласників. Аналогами рабів ставали кріпаки, народи в підданстві інших народів, ті нації, яких державна ідеологія обмежувала у висловленні власної думки і свободи дій.
Зараз ситуація, на щастя, змінилася. Держава гарантує кожному своєму громадянину свободу совісті, думки і самовираження. Але це тільки формальна сторона питання. Адже гідність – це ще моральна категорія, яка повинна виховуватися і щепитися в сім’ї як невід’ємна цінність мислячої людини. Почуття власної гідності має культивуватися в суспільстві і зв’язано
воно має бути із зростанням цінності категорії самої людини. Бо коли люди безумовно поважають кожного, з ким спілкуються, вони підтримують внутрішній стрижень гідності цієї людини.
Гідність… Що ж це іще таке? Почуття власної гідності – це одна з головних якостей людської душі. Люди, що мають його, вміють рахуватися з іншими, несуть в собі позитивні емоції, яких вистачає на всіх, хто поруч, які вміють дорожити всім, що їм дано.
Для мене почуття власної гідності – це повага до себе, тобто не треба підлабузнюватися, не догоджати іншим, принижуючи себе. Наприклад, тебе хтось образив “нецензурними виразами”, але людину, що має цю якість, якраз найважче вивести цим з себе і образити. Визнати свою помилку, вибачитися, якщо ти не винен, не боятися потрапити в дурне або скрутне становище заради доброї справи – ??це не означає поступитися власною гідністю, а зробити благородний вчинок. Як сказав К. Берні: “Єдина порада, яку можна дати чесним людям, як зберегти себе: будьте горді і благородні”.
Мені здається, що моральний стрижень людини залежить від того, де вона виховувався, в якій сім’ї та школі росла та вчилася. Мої батьки і вчителі з самого дитинства вселяли мені, що такі слова, як “честь”, “обов’язок”, “людська гідність”, “милосердя” – це не просто звуки. Якщо люди втрачають ці якості, то вони перетворюються на жорстоких і жадібних істот, що не мають ні почуттів, ні думки.
Треба вміти за всіх обставин залишатися чесною, непохитною, гордою людиною і пам’ятати, що почуття гідності було, є і буде залишатися однією з головних рис справжньої людини. Тож ніколи і в будь-яких обставинах не втрачайте свою гідність і залишайтеся достойними членами сучасного суспільства.
Объяснение: