У радянські часи демонстрували кіно: революційні матроси штурмують Зимовий палац, Тимчасовий уряд тікає хто куди. Міністри старі й товсті, а міністр фінансів Михайло Терещенко, мабуть, найтовщий, хоча насправді на той час він був струнким тридцятиоднорічним чоловіком. Уже в ранньому дитинстві Михайло вільно володів французькою, англійською, німецькою мовами, розумів старогрецьку й латинь, а протягом життя вивчив тринадцять мов. Він закінчив Київський університет Святого Володимира, у 1905-1908 роках вивчав економіку в Лейпцизькому університеті.
Однак Михайло Іванович прославився не цими успіхами. Він увійшов в історію передусім як патріот України, меценат і благодійник.
Меценатство завжди асоціюється з конкретною особою, яка своїм благородним безкорисливим вчинком зробила внесок у розвиток науки й мистецтва, до підтримала той чи той почин, ту чи іншу талановиту людину. Але ми згадаємо не тільки про Михайла Івановича, а й про всю сім’ю Терещенків. У Європі ця унікальна династія прославилася більше своєю щедрістю, ніж капіталами, хоч її багатство було незліченним. Не випадково на сімейному гербі Терещенків викарбувано: «Бути корисним суспільству».
Таке прагнення виражалося в конкретних діях: зусиллями цієї унікальної сім’ї в Києві побудовано консерваторію, гроші на будівництво якої дав Михайло Терещенко. Завдяки йому в Києві з’явився «музичний квартал» — між нинішньою Прорізною й Музичним провулком (тепер вулиця Бориса Грінченка). Без Терещенків не було б Київського політехнічного інституту й чотирьох знаменитих музеїв — Національного художнього, Музею російського мистецтва, Музею західного та східного мистецтва імені Богдана та Варвари Ханенків і Музею Тараса Шевченка. Прекрасне зібрання світових шедеврів, яке належало сім’ї Терещенків, належить нині Київському музею російського мистецтва.
Уся родина цінувала прекрасне. Один із членів сім’ї, Іван Миколович, був пристрасним колекціонером живопису, про якого відомий російський колекціонер Третьяков казав: «Коли Терещенко побачить щось у небі, то торгуватиметься до сліз, а таки купить!»
Кажучи про небо, Третьяков, можливо, мав на увазі лише живопис. Але до неба треба ставитися з усією відповідальністю. Тому здається не випадковим, що син Федора Артемовича Тере-щенка — теж Федір — став відомим авіаконструктором. Він учився разом зі знаменитим Ігорем Сікорським, творцем вертольотів, і сам створив кілька моделей літаків. Вони називалися «Терещенко» і були взяті в серійне виробництво російською армією на початку Першої світової війни. Пізніше Федір Федорович Терещенко став одним із перших українських льотчиків.
Нині тема меценатства є надзвичайно актуальною й популярною. Будучи складовою ширшого поняття «благодійництво», меценатство є своєрідним індикатором громадянської зрілості суспільства, ступеня його моральності, духовності й інтелекту. Завдяки діяльності меценатів здобули реалізацію численні проекти в царині мистецтва, науки, освіти, було збережено пам’ятки історії та культури, збудовано школи, бібліотеки, читальні, музеї, надруковано книжки, споруджено пам’ятники. Мали змогу творити талановиті вчені й митці.
У радянські часи демонстрували кіно: революційні матроси штурмують Зимовий палац, Тимчасовий уряд тікає хто куди. Міністри старі й товсті, а міністр фінансів Михайло Терещенко, мабуть, найтовщий, хоча насправді на той час він був струнким тридцятиоднорічним чоловіком. Уже в ранньому дитинстві Михайло вільно володів французькою, англійською, німецькою мовами, розумів старогрецьку й латинь, а протягом життя вивчив тринадцять мов. Він закінчив Київський університет Святого Володимира, у 1905-1908 роках вивчав економіку в Лейпцизькому університеті.
Однак Михайло Іванович прославився не цими успіхами. Він увійшов в історію передусім як патріот України, меценат і благодійник.
Меценатство завжди асоціюється з конкретною особою, яка своїм благородним безкорисливим вчинком зробила внесок у розвиток науки й мистецтва, до підтримала той чи той почин, ту чи іншу талановиту людину. Але ми згадаємо не тільки про Михайла Івановича, а й про всю сім’ю Терещенків. У Європі ця унікальна династія прославилася більше своєю щедрістю, ніж капіталами, хоч її багатство було незліченним. Не випадково на сімейному гербі Терещенків викарбувано: «Бути корисним суспільству».
Таке прагнення виражалося в конкретних діях: зусиллями цієї унікальної сім’ї в Києві побудовано консерваторію, гроші на будівництво якої дав Михайло Терещенко. Завдяки йому в Києві з’явився «музичний квартал» — між нинішньою Прорізною й Музичним провулком (тепер вулиця Бориса Грінченка). Без Терещенків не було б Київського політехнічного інституту й чотирьох знаменитих музеїв — Національного художнього, Музею російського мистецтва, Музею західного та східного мистецтва імені Богдана та Варвари Ханенків і Музею Тараса Шевченка. Прекрасне зібрання світових шедеврів, яке належало сім’ї Терещенків, належить нині Київському музею російського мистецтва.
Уся родина цінувала прекрасне. Один із членів сім’ї, Іван Миколович, був пристрасним колекціонером живопису, про якого відомий російський колекціонер Третьяков казав: «Коли Терещенко побачить щось у небі, то торгуватиметься до сліз, а таки купить!»
Кажучи про небо, Третьяков, можливо, мав на увазі лише живопис. Але до неба треба ставитися з усією відповідальністю. Тому здається не випадковим, що син Федора Артемовича Тере-щенка — теж Федір — став відомим авіаконструктором. Він учився разом зі знаменитим Ігорем Сікорським, творцем вертольотів, і сам створив кілька моделей літаків. Вони називалися «Терещенко» і були взяті в серійне виробництво російською армією на початку Першої світової війни. Пізніше Федір Федорович Терещенко став одним із перших українських льотчиків.
Нині тема меценатства є надзвичайно актуальною й популярною. Будучи складовою ширшого поняття «благодійництво», меценатство є своєрідним індикатором громадянської зрілості суспільства, ступеня його моральності, духовності й інтелекту. Завдяки діяльності меценатів здобули реалізацію численні проекти в царині мистецтва, науки, освіти, було збережено пам’ятки історії та культури, збудовано школи, бібліотеки, читальні, музеї, надруковано книжки, споруджено пам’ятники. Мали змогу творити талановиті вчені й митці.