Українське козацтво виникло за тяжких для нашого народу часів, коли Україна втратила державність, а її землі захопили кілька держав, які часто-густо ворогували між собою. Це зумовлювалося розташуванням українських земель у зоні Великого кордону. Той кордон — умовна межа, що розділяла два протилежні світи, між якими здавна тривало протистояння: європейський (хліборобський, християнський) та азіатський (кочовий, мусульманський).
У причорноморських степах півдня України після розпаду Золотої Орди господарями почувалися татари. Українські землі зазнавали їхніх постійних спустошливих набігів, що особливо посилилися після встановлення зверхності Туреччини над Кримським ханством у 1478 р. Утім, посилення загарбницьких походів на землі України зумовлювалося не тільки їхньою безпосередньою близькістю до войовничих кочівників, а й слабкою ефективністю оборони на півдні Польсько-Литовської держави. Опинившись в обставинах, що загрожували самому існуванню українців як окремого народу, мешканці прикордонних територій змушені були опановувати складну військову професію. Постійна боротьба з нападниками виробила з хлібороба, ремісника, священика особливий тип воїна — відважного й кмітливого, який добре володів різними видами зброї, сповненого волелюбності й повсякчас готового до протесту проти будь-якого примусу. Такими воїнами були козаки.
Взимку вони живляться рибкою, що не реагує на крижаний панцир і не спливає з звичайних місць проживання (плотва, йорж, уклейка).
Окунь виходить на полювання взимку в сутінковий і денний час, щука - в сутінки, судак - в глибокі сутінки.
Дуже любить зиму минь, який спить влітку. Взимку його активність підвищується. Він добре відгодовується й розмножується.
Риби дрібних водойм на зиму зариваються в мул. Коли процес обледененеія досягає дня вони стають бранцями "крижаної в'язниці". Але при цьому вони не гинуть, а в замерзлому стані доживають до весни, знову відтають, починають відгодовуватися і розмножуватися.
Українське козацтво виникло за тяжких для нашого народу часів, коли Україна втратила державність, а її землі захопили кілька держав, які часто-густо ворогували між собою. Це зумовлювалося розташуванням українських земель у зоні Великого кордону. Той кордон — умовна межа, що розділяла два протилежні світи, між якими здавна тривало протистояння: європейський (хліборобський, християнський) та азіатський (кочовий, мусульманський).
У причорноморських степах півдня України після розпаду Золотої Орди господарями почувалися татари. Українські землі зазнавали їхніх постійних спустошливих набігів, що особливо посилилися після встановлення зверхності Туреччини над Кримським ханством у 1478 р. Утім, посилення загарбницьких походів на землі України зумовлювалося не тільки їхньою безпосередньою близькістю до войовничих кочівників, а й слабкою ефективністю оборони на півдні Польсько-Литовської держави. Опинившись в обставинах, що загрожували самому існуванню українців як окремого народу, мешканці прикордонних територій змушені були опановувати складну військову професію. Постійна боротьба з нападниками виробила з хлібороба, ремісника, священика особливий тип воїна — відважного й кмітливого, який добре володів різними видами зброї, сповненого волелюбності й повсякчас готового до протесту проти будь-якого примусу. Такими воїнами були козаки.
Взимку вони живляться рибкою, що не реагує на крижаний панцир і не спливає з звичайних місць проживання (плотва, йорж, уклейка).
Окунь виходить на полювання взимку в сутінковий і денний час, щука - в сутінки, судак - в глибокі сутінки.
Дуже любить зиму минь, який спить влітку. Взимку його активність підвищується. Він добре відгодовується й розмножується.
Риби дрібних водойм на зиму зариваються в мул. Коли процес обледененеія досягає дня вони стають бранцями "крижаної в'язниці". Але при цьому вони не гинуть, а в замерзлому стані доживають до весни, знову відтають, починають відгодовуватися і розмножуватися.
Ось так по-різному зимують риби.