Твір-роздум на тему «із чого починається милосердя? »​

-Привіт,Мишко!
-Привіт ,Єво! Пам*ятаєш ти мені хотіла розповісти про свій будинок.
-Звісно пам*ятаю.З чого почати?
-Розкажи все детально,мені дуже цікаво порівняти наші будинки.
-Добре,тоді слухай.Я живу у двоповерховому будинку біля річки.На першому поверсі знаходиться кухня,вітальня ,ванна та туалет,а також кімната для гостей На другому поверсі знаходиться спальня моїх батьків,моя кімната,кімната мого брата та сестри,а також кімната для спортивних тренувань.В спортивній кімнаті є декілька тренажерів ,які тато привіз з Польщі.В минулому році ми зробили ремонт,і в будинку стало досить затишно.Є багато картин на стінах,і багато красивих декорацій.Моя мама полюбляє вазони ,тому вони у нас скрізь. Є невеличкий садок за нашим будинком.Мені дуже подобається мій будинок.Ти розкажеш мені щось про свій будинок?
-О,ти все чудово розповіла,я немов занурився в чарівну атмосферу твого будинку.Так,звичайно,я розповім тобі.Я живу в одноповерховому будинку в центрі міста.Всі кімнати, ванна і кухня знаходяться на одному поверсі.У мене немає власної кімнати,і тому я змушений жити в кімнаті з сестрою.Моя мама не любить вазонів,а тато полюбляє вироби з дерева,і тому майже все в нашому будинку зроблено з дерева.На стінах немає картин,але є залізні декорації,які виготовляє мій дідусь.У мене є таємниче горище,де я проводив багато часу з друзями в дитинстві,і досліджував таємничі речі.У мене немає садку,але клумби перед моїм будинком вражають своєю красою.Мені подобається мій будинок.
-О,твій будинок теж дуже гарний.Я готова слухати про нього вічність,але на жаль мені потрібно йти.Бувай.
-Бувай.До зустрічі!

 Настояна на терпких травах, снується вереснева, лагідна тиша. Рання осінь уже починає прясти сріблясте павутиння, губить білі пасма на левадах.Небесна блакить стає ніжно-шовковою, здіймається все вище й вище, і по ній вже пролітають ранніми ранками журавлині ключі.Зацвітають квіти осені, уже запалали червоні кострища жоржин побіля хат, майорять розмаїттям по-дівочому соромливі айстри, палахкотить ніжним жаром пелюсток вогниста сальвія, ще квітують рожеві і пурпурові мальви на високих стеблах, виграючи своїми дзвіночками тихий реквієм літу.У густій кроні кленів уже хтось бризнув ніжною позолотою, але вони ще не здаються осені, киплять зеленим соком. Задумливі берези вплітають у свої ніжні коси жовтогарячі кісники. Тільки сосни стоять зелені, тисячами, мільйонами голочок чи небесний шовк, розливаючи терпкий запах живиці.Вереснева благодать. Чудова пора зрілості. Ясна прозорість. Заколихана тиша. Услід за нею починається пора тихої зажури, пора бабиного літа (За І. Цюпою, 134 сл.).