Твір .Ногами людина повинна врости в землю
своєї вітчизни, але очі її нехай оглядають увесь
світ (Дж. Сантаяна).​

- Теперішнє оточення дуже жорстоке, а найголовніше, що це поширюється все більше
- Я це теж помічаю
- Наприклад, коли йдеш по вулиці, і раптом комусь стане зле, то більшість просто пройде мимо
- В мене була подібна ситуація, коли я повертався з уроків, це мене неприємно вразило. Я не розумію, як можна бути такими байдужими
- Здається, що це глобальна проблемі. І так, мене це хвилює.
- Страшно уявии, що буде далі...
- Мені здається, що суспільство деградує...
- А все починалося з малого, і ніхто навіть не помітив, як жорстокість поширилася в суспільстві
- Звичайно, спочатку мене дивувала жорстокість до тварин, мені шкода дивитися на маленьку, беззахисну тварину, яку серед зими прсто голодну викинули з хати, бо вона їм вже не цікава...
- Жахливі моменти, тепер вони поширилися і на людей. Але мені здається, що ще можна дещо змінити
- Справді? Як?
- Треба почати з себе, і таким чином, подаючи приклади іншим, змінити життя на краще
- Так, це гарна ідея, я теж вважаю, що якщо хочеш шось змінити, то починай з себе.

Родина - це найцінніше, що в нас є. Я пишаюся своїми батьками, бо вони змогли виховати в мені справжню людину. Ще прищеплині з дитинства моральні цінності, допомагають мені зараз приймати правильні рішення. Якщо в мене виникають проблему стосовно будь-чого, то я завжди могу порадитися з батьками, я знаю, що завжди захищена дорослими, тому  впевнена в собі й легко можу зробити правильний, усвідомлений, націлений на успіх вибір.  Але якщо замислитися над цим питанням, то помітиш, що не всі мають родину та не в кожного є та необхідна підтримка, що допомагає жити. Це дуже сумно, але я вважаю, що люди, які виховані батьками, повинні цінувати їх, та допомагати їншим. В такому разі, взаємодо необхідна, адже кожен повинен почуватися захищеним і потрібним