Звичайно таких людей в наш час мало,але такі люди ще не загинули і вони в можуть зараз рятувати чиєсь життя.Недавно хлопчик впав в колодязь, відчайдушний сусід врятував його.
Таких людей нагороджують медалями, грамотами.Була війна і багато людей загинулі сміло захищаючи свій народ.Навіть тих хто пропав безвістей, вбили на передовій, або навіть взяли в плен а потім розстреляли нагородили багатьма медалями повічно.
Таких людей як наші ветерани як через пекло захищаючи наших дітей, жінок можна було б назвати героями.
За чарівною хмаринкою сховалася ніч, і на землю спустився рожевий ранок. Ось-ось має зійти сонце. Його промінчики уже спалахують на обрії. Чекають ранку всі: рослини, тварини, люди. Тільки чому ж його ще немає?
Може, ще спить солодким сном? А може, посварилось із землею і не хоче більше світити? Що ж тепер?
І все-таки схід поступово рожевіє. Нарешті, ніби з-під ковдри, зійшло над горизонтом сонце, величне, красиве.
Хутенько освітило променем води, ліс, навколишні поля, будинки людей. Заіскрилась зеленим килимом земля в його сяйві. Коли промінчик сонця долинув і до мого обличчя, я прокинувся, весело йому посміхнувся, відкрив очі і радо зустрів новий день. ось думаю до
Грой-відважна людина,добра,чесна.
Звичайно таких людей в наш час мало,але такі люди ще не загинули і вони в можуть зараз рятувати чиєсь життя.Недавно хлопчик впав в колодязь, відчайдушний сусід врятував його.
Таких людей нагороджують медалями, грамотами.Була війна і багато людей загинулі сміло захищаючи свій народ.Навіть тих хто пропав безвістей, вбили на передовій, або навіть взяли в плен а потім розстреляли нагородили багатьма медалями повічно.
Таких людей як наші ветерани як через пекло захищаючи наших дітей, жінок можна було б назвати героями.
За чарівною хмаринкою сховалася ніч, і на землю спустився рожевий ранок. Ось-ось має зійти сонце. Його промінчики уже спалахують на обрії. Чекають ранку всі: рослини, тварини, люди. Тільки чому ж його ще немає?
Може, ще спить солодким сном? А може, посварилось із землею і не хоче більше світити? Що ж тепер?
І все-таки схід поступово рожевіє. Нарешті, ніби з-під ковдри, зійшло над горизонтом сонце, величне, красиве.
Хутенько освітило променем води, ліс, навколишні поля, будинки людей. Заіскрилась зеленим килимом земля в його сяйві. Коли промінчик сонця долинув і до мого обличчя, я прокинувся, весело йому посміхнувся, відкрив очі і радо зустрів новий день. ось думаю до