Одного разу, група учнів вирушили на екскурсію у Тибет. Там вони зустріли дуже мудрого старенького монаха і всім стало цікаво, вони захотіли перевірити те, чи справді він такий мудрий, як кажуть люди. І ось, один з учнів вирішив дещо запитати у старого мудреця: - А що таке зрада? - Дитя моє, це запитання не однозначне, бо зрада буває різною. - Це як? Ніколи про таке не чув. - Зрада буває словесна, тілесна, духовна і тіньова. А ти про яку питаєш? - Ну, давайте, почнемо зі словесної, а потім по порядку так, як Ви назвали. - Отже, словесна зрада - це, коли людина каже тобі одне, а за твоєю спиною інше. Але ти про це не можеш дізнатися, бо ця людина це гарно приховує. От через те, що це все відбувається за твоєю спиною, це і є зрада. Тілесна зрада - це, коли чоловік зраджує дружині. І ніколи не потрібно вірити, що він це зробив, не бажаючи цього, зовсім випадково. Випадково не буває нічого! Коли людина не хоче щось зробити, вона ніколи нічого не зробить, а робитиме лише в тому випадку, коли вона сама підсвідомо цього хоче. Духовна зрада - це, коли друзі зраджують одне одного, кохані люди зраджують одне одного, коли люди не довіряють одне одному і, коли людина відвертається від Бога заради якогось іншого ідола. А тіньова зрада - це, коли власна тінь йде від людини тоді, коли приходить ніч і наступає темрява. Тепер розумієте, чому я сказав, що зрада буває різною? - Так, розуміємо. Потім діти ще багато чого випитували у старенького монаха. Їм було цікаво поспілкуватись з мудрою людиною, яка могла їм багато чого розповісти. І так вони просиділи на горі до самого вечора, навіть не помітивши, як швидко пройшов час. Далі екскурсовод повів юних мандрівників у будиночок, бо вже пора вечеряти і лягати спати. Для школярів день видався надзвичайно цікавим і вони хотіли б повторити похід на гору, щоб ще раз зустріти цього мудрого монаха.
Рушник для українця означає набагато більше, ніж просто необхідна у побуті річ. Рушник символізує в українців рідну домівку, батьківщину та усе, що пов’язане з нею, що близьке серцю. Справжня українська хата має дуже багато рушників.Вони виконували функцію оберега, тобто захищали хату і родину від усього лихого. Рушники є ознакою працьовитості і охайності господині. Чим більше рушників на стінах – тим краща доля у сім’ї. Рушник супроводжував людину протягом усього життя і в радості і в горі. Рушник – це давня святиня мого народу. В його орнаменті втілена краса оточуючого світу, краса моєї неньки України. Українці вірять, що орнаменти рушника оберігають їх від злої сили, грізних духів.Цей український оберіг пройшов крiзь вiки i нинi символiзує чистоту почуттiв, глибину безмежної любовi до своїх дiтей, до всiх, хто не черствiє душею.
- А що таке зрада?
- Дитя моє, це запитання не однозначне, бо зрада буває різною.
- Це як? Ніколи про таке не чув.
- Зрада буває словесна, тілесна, духовна і тіньова. А ти про яку питаєш?
- Ну, давайте, почнемо зі словесної, а потім по порядку так, як Ви назвали.
- Отже, словесна зрада - це, коли людина каже тобі одне, а за твоєю спиною інше. Але ти про це не можеш дізнатися, бо ця людина це гарно приховує. От через те, що це все відбувається за твоєю спиною, це і є зрада.
Тілесна зрада - це, коли чоловік зраджує дружині. І ніколи не потрібно вірити, що він це зробив, не бажаючи цього, зовсім випадково. Випадково не буває нічого! Коли людина не хоче щось зробити, вона ніколи нічого не зробить, а робитиме лише в тому випадку, коли вона сама підсвідомо цього хоче.
Духовна зрада - це, коли друзі зраджують одне одного, кохані люди зраджують одне одного, коли люди не довіряють одне одному і, коли людина відвертається від Бога заради якогось іншого ідола.
А тіньова зрада - це, коли власна тінь йде від людини тоді, коли приходить ніч і наступає темрява. Тепер розумієте, чому я сказав, що зрада буває різною?
- Так, розуміємо.
Потім діти ще багато чого випитували у старенького монаха. Їм було цікаво поспілкуватись з мудрою людиною, яка могла їм багато чого розповісти. І так вони просиділи на горі до самого вечора, навіть не помітивши, як швидко пройшов час. Далі екскурсовод повів юних мандрівників у будиночок, бо вже пора вечеряти і лягати спати. Для школярів день видався надзвичайно цікавим і вони хотіли б повторити похід на гору, щоб ще раз зустріти цього мудрого монаха.
Сподіваюсь, що до
Рушник супроводжував людину протягом усього життя і в радості і в горі. Рушник – це давня святиня мого народу. В його орнаменті втілена краса оточуючого світу, краса моєї неньки України. Українці вірять, що орнаменти рушника оберігають їх від злої сили, грізних духів.Цей український оберіг пройшов крiзь вiки i нинi символiзує чистоту почуттiв, глибину безмежної любовi до своїх дiтей, до всiх, хто не черствiє душею.