Ось ми і потрапили на цю мальовничу та простору галявину, від постійного відвідування тут трішки прив'яла трава, але це завсім її непсує. Посередині галявини стоїть притихла берізка, вона здається такою витонченою та сумною. Навколо пожовкле листя, воно встелило всю землю, і здається що сам художник розілляв тут палітру з жовтогарячими красками. Ось і з'явились дощові краплинки, вони теплі та привітні, дощик вкриває рослинки і стікає по листочках наче сльози. Настала тиша, тільки листя шелеститі під тиском краплинок дощу.Зіпсував тишу дятел, влаштувавши стукіт на високому старому дубі. Дощик зупинився і сорока білобока вирішила заспівати свою пісеньку, почувши це коник вирішив її підтримати та застрекотати разом з нею.
Вчора ми з мамою ходили гуляти до парку. Це було одразу після того, як я прийшов зі школи. Стояв сонячний, але холодний та вітряний день. В осінньому парку золоте, червоне та бордове листя засипало доріжки під ногами. Вітер піднімав листя з землі та кидав їх нам під ноги. І іншим перехожим - теж. А з дерев нісся справжній золотистий дощ! Це вітер зривав листя з дерев, яке ще не встигла опасти. Такі от витівки осіннього бешкетника!
Сонечко яскраво світило, тому в парку було радісно та ясно. Я познайомився там з хлопцями, ми разом носилися по доріжках, ховалися між деревами. Ми розкидали листя ногами, набирали цілі букети та розкидали по вітру. Ще ми валялися в купах жовтого листя. Воно було таке чисте та свіже, що ніхто не боявся забруднитися.
Було весело. Шкода, мами потім на нас нагримали. Мовляв, досить дихати холодним повітрям, що це ви горлом застуду ловите. І справді було холодно, я був у куртці, шарфі та шапочці. Після біганини стало жарко , ми сперечалися з мамою, чи потрібно знімати шапку. В підсумку прийшли до компромісу. Я спершу зняв шапочку, але потім надів знову.
Поверталися ми додому на заході сонця. Чудовий осінній день минув! Шкода, він виявився коротким, адже восени темрява настає рано. Після школи час прогулянки промайнув так швидко. А починався цей день похмуро. Вранці сонце довго видряпувалося крізь осінні хмари. А потім осінь вирішила подарувати нам гарний день перед дощами. Щоб ми добре відпочили та не сумували потім
Сонечко яскраво світило, тому в парку було радісно та ясно. Я познайомився там з хлопцями, ми разом носилися по доріжках, ховалися між деревами. Ми розкидали листя ногами, набирали цілі букети та розкидали по вітру. Ще ми валялися в купах жовтого листя. Воно було таке чисте та свіже, що ніхто не боявся забруднитися.
Було весело. Шкода, мами потім на нас нагримали. Мовляв, досить дихати холодним повітрям, що це ви горлом застуду ловите. І справді було холодно, я був у куртці, шарфі та шапочці. Після біганини стало жарко , ми сперечалися з мамою, чи потрібно знімати шапку. В підсумку прийшли до компромісу. Я спершу зняв шапочку, але потім надів знову.
Поверталися ми додому на заході сонця. Чудовий осінній день минув! Шкода, він виявився коротким, адже восени темрява настає рано. Після школи час прогулянки промайнув так швидко. А починався цей день похмуро. Вранці сонце довго видряпувалося крізь осінні хмари. А потім осінь вирішила подарувати нам гарний день перед дощами. Щоб ми добре відпочили та не сумували потім