Літо цього року нічого не обіцяло гарного: дощ не припинявся уже другий місяць, ледве затихаючи на декілька годин удень. Бридко було на вулиці, холодно, незатишно, брудно. А вдома одному нудно. Друзі роз'їхалися, батьки на роботі.
Зненацька мамі запропонували для мене "роботу". Тобто треба було купити путівку й у той же час ніби працювати за цією путівкою в одному невеликому чи то зоопарку, чи то заповіднику Криму. Я поїхав туди з трьома хлопчиками, які трохи старші за мене. І як же мені повезло!
По-перше, дощів там майже не було, а мені здавалося, що водою залило всю сушу. По-друге, робота наша полягала в тому, що нам треба було годувати звірів, які жили у відгородженій ділянці лісу, і за графіком чергувати на визначеній території, щоб наших вихованців ніхто не кривдив — ні інші тварини, ні місцеві хулігани. Звичайно, ми не дорослі, не сторожі, але там так усе організовано, що у разі потреби завжди можна швидко покликати на до старших. Дуже цікаво було гати за білками, зайцями, павичами, лебедями, там багато хто з них майже ручні.
Під час свого відпочинку від роботи ми купалися в морі з кимось із дорослих. Одне псувало враження: нудотне чергування на кухні. А чергувань було багато, тому що таких вільних "робітників", як ми, — мало, от ми ледве встигали міняти один одного. Але й до цього звикли. Зате на морі побував, у гори ми теж ходили, кизилу наїлися, там його скільки хочеш! І дуже багато довідався про тварин такого, про що дотепер не чув і не читав. Літом залишився задоволений.
*Дзвінок*
-Привіт, (ім'я), як почуваєшся?
-Привіт, (ім'я2), я захворів (ла), (будь які симптоми хвороби, кашель, нежить...)
- Ти лікуєшся?
- Так, лікуюсь, як твої справи?
- У мене все чудово, я сьогодні був(була) у школі, отримав(ла) хорошу оцінку.
- Не люблю хворіти, щось цікаве було сьогодні?
- Було, Сашко нехотячи кинув булочку на підлогу і кілька хвилин стояв у відчаї, поки прибиральниця не підійшла і не отямила його, *сміх*
- Ну Сашко як завжди *сміх*
- А ще хтось з молодших класів, прийшов на хімію, і не міг зрозуміти чому немає комп'ютерів.
- Напевно, він хотів потрапити у кабінет інформатики.
- Радий(да) був(ла) тебе чути, бажаю швидкого одужання!
- Дякую, Бувай
- Бувай
Літо цього року нічого не обіцяло гарного: дощ не припинявся уже другий місяць, ледве затихаючи на декілька годин удень. Бридко було на вулиці, холодно, незатишно, брудно. А вдома одному нудно. Друзі роз'їхалися, батьки на роботі.
Зненацька мамі запропонували для мене "роботу". Тобто треба було купити путівку й у той же час ніби працювати за цією путівкою в одному невеликому чи то зоопарку, чи то заповіднику Криму. Я поїхав туди з трьома хлопчиками, які трохи старші за мене. І як же мені повезло!
По-перше, дощів там майже не було, а мені здавалося, що водою залило всю сушу. По-друге, робота наша полягала в тому, що нам треба було годувати звірів, які жили у відгородженій ділянці лісу, і за графіком чергувати на визначеній території, щоб наших вихованців ніхто не кривдив — ні інші тварини, ні місцеві хулігани. Звичайно, ми не дорослі, не сторожі, але там так усе організовано, що у разі потреби завжди можна швидко покликати на до старших. Дуже цікаво було гати за білками, зайцями, павичами, лебедями, там багато хто з них майже ручні.
Під час свого відпочинку від роботи ми купалися в морі з кимось із дорослих. Одне псувало враження: нудотне чергування на кухні. А чергувань було багато, тому що таких вільних "робітників", як ми, — мало, от ми ледве встигали міняти один одного. Але й до цього звикли. Зате на морі побував, у гори ми теж ходили, кизилу наїлися, там його скільки хочеш! І дуже багато довідався про тварин такого, про що дотепер не чув і не читав. Літом залишився задоволений.
Объяснение: