Осінь була суха, небо зоряне. Ледве блищала здалека тоненькою смужкою річка, темнів гай. Сонце тільки зійшло. Садок був уже пожовклий. Нога м’яко ступала по опалому листю, шелестячи сухим шелестом. Повітря було напоєне пахощами від того листя. І ці пахощі, і трохи холодне повітря, і червоне ще сонце бадьорили.У невеличкому круглому гайку було так само, як і в садку: жовто і напівмертво. Видно було, що за кілька часу й цього не буде, сніг укриє все, і все буде мертве. Та дарма! Зараз звідусіль віяло свіжістю, бадьорістю, силою. Це мертве віщувало незабаром живе.Те живе, що має прийти, що неодмінно мусить прийти, чулося в усьому: і в цьому свіжому повітрі, і в тому вічноосяйному сонці, і навіть у цьому жовтому листі, що, зогнивши, мусило дати початок новому буйному життю. Ні-ні, це була не смерть, а відпочинок — відпочинок здоровий, свіжий
1. орбіти літа дописав листок і ліг на стежку, що прямує в осінь. ( листок - підмет; дописав, ліг - присудки; що - підмет; прямує - присудок) ( і поєднує однорідні присудки). 2. хтось бабине літо розвісив на ґанку, і посаг для осені тче.( хтось - підмет; розвісив - присудок; тче - присудок) ( і поєднує частини складносурядного речення). 3. осіння пошта вчора принесла осінній лист, що ходить без конверта. ( пошта - підмет; принесла - присудок; що - підмет; ходить - присудок). 4. засипають поля, облітає гілля, і про жовтому листі їде осінь в багровім намиста. ( поля - підмет; засипають - присудок; гілля - підмет; облітає - присудок; осінь - підмет; їде - присудок) ( і поєднує частини складносурядного речення). 5. а листя ніжно падало в траву, шукало там і затишку, й спочинку. ( листя - підмет, падало, шукало - присудки) ( і поєднує однорідні додатки).
