Тренувальне тестування. Службові частини мови.
1. Прийменник вжито в реченні
А Десь поблизу співали пташки.
Б Лунає неподалік парку голосна пісня.
В Назустріч здіймалося місто вечірнє.
Г Напередодні усю ніч ішов дощ.
Д Мовчать церкви, мовчить базар, і лиш кричать кругом плакати.
2. Прийменник є в кожному реченні, окрім
А Без праці не проживеш.
Б Друзі пізнаються в біді.
В Не гріє сонце на чужині.
Г Як гукнеш, так і відгукнеться.
Д Час за гроші ніколи не можна купити.
3. Сполучник вжито в реченні.
А Дбай ,сину, про своїх друзів: вони повинні бути добрі.
Б Завжди приємно було згадувати всіх , кого знав в дитинстві.
В А добрі друзі -запорука успіху.
Г Любий сину кожен повинен стежити і за своїм тілом, і за душею.
Д Я, люба дитино, картав себе за недобре, виробив здатність дбати про душу
4. Сполучник вжито в реченні, окрім
А Коли я був у твоєму віці, то регулярно влаштовував собі сповідь .
Б «Чиста душа -то запорука людського здоров’я і довголіття», - говорили наші предки.
В Мова - знаряддя для засвоєння спадщини минулого й найвищих здобутків культури.
Г .Слово- наймогутніше знаряддя, що уможливлює перегук поколінь.
Д Прилучення до скарбів рідної мови надає нам духовності та дужості.
5.В котрому рядку вжито частку:
А В долині – луки, трава по пояс.
Б. Було у нього щось тривожне.
В. Час – не наша власність.
Г. Дівчина немов квітка.
Д.Зроблю все, аби помагали.
6.В котрому рядку вжито частку
А Дякую тобі за листа.
Б Хоч хвилиночку зачекай на мене.
В Пам’ятаю, як уперше пішов до школи.
Г Утішило мене те, що ти любиш музику.
Д Мені захотілося жити так, щоб душа співала.
7.В котрому рядку вжито частку:
А Стримую докори за те, що завинила.
Б Слова говорили про те, щоб волу дати.
В Аби щастя було на землі.
Г Мудрість, кажуть, приходить з віком.
Д Цвіт на каштанах вже погас.
8. Частка вжита в кожному реченні, окрім:
А Правда таки переможе.
Б Пішов би я в Україну.
В Майже тиждень не було дощу.
Г Я буду крізь сльози сміятись.
9. В котрому рядку виділене слово є сполучником, і його треба писати разом.:
А. Ворон висміює свиню за\те, що чорна.
Б. Що\б улітку не вродило, зимою не зашкодить.
В. Як\ би руки не працювали, а розум над ними пан.
Г. Індик хоч не співає, за\те багато думає.
Д. Він карався за\те, що зрадив.

Для кожної людини дуже важливо те місце, де вона проводить своє дитинство. Дитинство – це пора, коли все в світі сприймається зовсім не так, як у дорослому житті. Діти навчаються життю по-новому, все, що відбувається в світі навколо них, – це щось цікаве, неймовірне. Саме з цієї причини для дитини весь світ є загадкою, яку той постійно по мірі свого дорослішання розгадує. Першим місцем, де все це у дитини відбувається, є рідна для неї вулиця.

Згадуючи своє дитинство і той вплив, який було справлено на мене рідною вулицею або двором, я відразу можуть виділити декілька найбільш важливих аспектів. По-перше, на вулиці свого дитинства я познайомився зі своїми першими справжніми друзями. Не можна по-справжньому дружити з людиною через Інтернет або ще якось ще заочно, дружити можна лише при особистому знайомстві. Як тільки я вперше вийшов на вулицю, я сам по собі почав з кимось знайомитися і спілкуватися, друзі з’явилися якось мимоволі, самі по собі. Разом з ними ми досліджували рідну вулицю, рідний двір і, незважаючи на те, що наша вулиця абсолютно звичайна і нічим не відрізняється від інших, ми завжди знаходили на ній безліч пригод, величезну кількість цікавих занять. Втім, вулиця подарувала мені не тільки приємні хвилини, але і перше в моєму житті розчарування. Звичайно, все не може бути настільки добрим і прекрасним, як хочеться, іноді в житті бувають проблеми. Я навчився цінувати хороших людей, довіряти їм, але і визначати того, з ким мені не по дорозі. Вулиця – хороший вчитель, вона дозволяє людині дізнатися багато нових людей, розширити коло своїх знайомств і навчити відрізняти хороших, відповідальних людей від негідників.

Але, як би добре не було в дитинстві, я відчуваю, що воно підходить до кінця. Дитинство закінчується тоді, коли людина починає нести більше відповідальності за себе і за інших. З кожним роком я все більше відчуваю, що моя відповідальність перед собою і перед оточуючими людьми зростає, збільшується, а це означає, що я стаю дорослішими. Я починаю ставитися до вулиці трохи інакше. Я все ще відчуваю до неї свою любов, оскільки з нею пов’язано багато приємних спогадів, але в той же час все-таки я чітко усвідомлюю, що вулиця – це зовсім не те місце, де приймаються серйозні і відповідальні рішення, які мають серйозні наслідки.

Зараз я можу сказати, що з рідною вулицею мене пов’язує велика кількість приємних спогадів. Я пам’ятаю про всіх своїх друзів, яких я там пізнав, про хороші і погані знайомства. Рідна вулиця і рідний двір дали мені прекрасний досвід, я впевнений, що цей досвід до мені по життю.

 

Напевно, ви самі колись задавались таким питанням, як "що таке любов?". Любов, сама по собі, проявляється кожен день в нашому житті. Вона виявляється у різноманітних справах, словах, вчинках, почуттях.
Немає жодної людини, яка б не мала почуття любові до людини. Згадайте найріднішу вам людину - мати. Саме її згадують с посмішкою на обличчі, ій можна довірити найважливіше, саме завдяки їй ми такі, які зараз є. Невже ця людина може не заслуговувати такої винагороди, як наша щира любов до неї?
Дехто проявляеє свою любов по-іншому. Хтось віддається, захоплюється своєю роботою, хтось допомагає іншим.. Це все її прояви.
Але давайте замислимося на мить, щоб було, якщо б цього прекрасного почуття не було? Не булл б ні радощів, ні веселощів, ні поваги та вдяки. Не було б нічого, лише сірий простір та ми, такі безглузді, сухі та черстві створіння.
Напевно, саме тому людині дана можливість любити. Для того, щоб та не стала схожою на дерево. На сухе дерево.