Треба розставити розділові знаки.підкреслити відокремлені обставини й указати б їх вираження
Забувши все на світі я в ніч твою лечу-туди, де вітер свище і плеще по плечу.І шкода,що життя переплутане вкрай суєтою пролітає крізь нас полишаючи смутку сліди. Вчорашнім днем не перестану снити чекаючи на заповітну мить. Батько мій обпершись об одвірок проводжає в небо журавлів. Так ми прощаємося з учорашнім болем осмислюючи істину сповна.Так ми буа в задумі летимо вдивляючись на обрій відлетілий.Заманулось мені завернуть до весняного саду і складати пісні пригорневши до серця досаду. Нектар життя метелик п'є торкнувшись крильцями кохання.Роса ранкового туману поволі капа на стежки ще спочива село саманне сховавши в вікнах рушники.
Я вважаю, що яскраві моменти створюємо ми - люди. Тому яскраве запам'ятовується найкраще. Це ті моменти, заради яких варто жити: незабутні дитячі враження від сонячного лоскотання, жалючої кропиви, духмяних квітів і трав, легенького вітерцю під час купання у річці; злети і падіння шкільного періоду; подорожі світом.
Час від часу я пригадує все, що зі мною були. Це доволі цікавий процес. Перебираю світлини свого життя так, ніби гортаю їх за до планшета.
Отже, творцями митей є ми самі. Якщо ми не пригадуватимемо минулого, ми не матимемо майбутнього. Наостанок скажу словами Ліни Костенко: "І час летить, не стишує галопу (...) А ми живі, нам треба поспішати".