1 - Відносні прикметники позначають ознаку предмета через відношення до інших предметів або явищ: дерев'яний стіл, золотий перстень (до матеріалу), зимовий ранок, тижневий термін (до часу), міські вулиці, прибережна трава (до місця).
2 - падіння, злети, поразки, перемоги - однорідні підмети; були - присудок; та - сполучник - службова частина мови не є членом речення
3 - ми вчимося - це граматична основа - підмет та присудок
4 - У називних реченнях головний член стверджує наявність предметів чи явищ і виражається іменником у формі називного відмінка (Світлая, дивная ніч (Г. Чупринка)). Називні речення вимовляються з інтонацією повідомлення. Від інших типів односкладних речень вони відрізняються тим, що в них немає і не може бути дієслова. Тому в називних реченнях зазвичай відсутня вказівка на час дії або вона зрозуміла лише зі змісту речення.
Такі речення можуть поширюватися означеннями й додатками, але не обставинами (Глибокі борозни літ (М. Хвильовий)), оскільки обставина передбачає наявність дієслова-присудка. Інколи називні речення можуть починатися вказівними частками ось, от, он (Ось і Каховка (О. Довженко)).
варіант Г теж називні речення, але їх 2, а в завданні написано називне речення - в однині
Він щодня приходить до нас — рум'яний, теплий, запашний, незрівнянний. А ще має багато імен — бублик, булочка, батончик, рогалик, паляниця, калач, паска, пиріг... І все-таки хліб.
Якщо на столі немає хліба — на ньому чогось не вистачає. Найголовнішого. Бо хліб — то багатство, добробут. Люди ласкаво і шанобливо кажуть про нього: хліб — батечко, хліб — годувальник, хліб — усьому голова. Спрадавна народ наш понад усе цінував хліб, сіль, честь.
Хліб супроводжує нас усе життя — від народження до глибокої старості. У всіх народів він святий. Хліб берегли, на його честь складали гімни, хлібом зустрічали найдорожчих гостей. І щоб був у нас хліб, ми щодня повторюємо слова молитви і мовимо: «Отче наш, хліб наш насущний дай нам днесь». І цю молитву батьки заповідають нам, а ми — нашим дітям. Бо хліб безцінний. Ні робота, ні смерть, ні життя, ні весілля — нічого на світі не обходиться без хліба. Він сильніший за все, смачніший за все, він дорожчий за золото, насущний і святий хліб із нашого поля.
І щоб зорати поле, теж потрібен хліб. І щоб розбити ворога. Щоб перемогти і вистояти. Скрізь хліб, хліб, хліб. А без нього немає ні радості, ні свята, ні самого життя.
Людство знає жахливі роки без хліба, коли вимирали цілі села й міста, цілі місцевості й країни, так що жодній війні і жодній армії й не снилося таке спустошення.
Знати ціну хлібові, вміти його економити, бути бережливими і дбайливими господарями — це головні питання суспільства. Ось чому питання про хліб лишається у нас головним.
Ось таким є він — хліб. Його величність Хліб. То ж давайте ставитися до нього завжди з шаною і повагою. Не шкодуймо дати скибку хліба голодному. Хліб у світі — найголовніше, він — життя. І може, хтось із моїх ровесників стане кондитером чи пекарем і даруватиме людям хліб:
1 - В
2 - Б
3 - Г
4 - Б
Объяснение:
1 - Відносні прикметники позначають ознаку предмета через відношення до інших предметів або явищ: дерев'яний стіл, золотий перстень (до матеріалу), зимовий ранок, тижневий термін (до часу), міські вулиці, прибережна трава (до місця).
2 - падіння, злети, поразки, перемоги - однорідні підмети; були - присудок; та - сполучник - службова частина мови не є членом речення
3 - ми вчимося - це граматична основа - підмет та присудок
4 - У називних реченнях головний член стверджує наявність предметів чи явищ і виражається іменником у формі називного відмінка (Світлая, дивная ніч (Г. Чупринка)). Називні речення вимовляються з інтонацією повідомлення. Від інших типів односкладних речень вони відрізняються тим, що в них немає і не може бути дієслова. Тому в називних реченнях зазвичай відсутня вказівка на час дії або вона зрозуміла лише зі змісту речення.
Такі речення можуть поширюватися означеннями й додатками, але не обставинами (Глибокі борозни літ (М. Хвильовий)), оскільки обставина передбачає наявність дієслова-присудка. Інколи називні речення можуть починатися вказівними частками ось, от, он (Ось і Каховка (О. Довженко)).
варіант Г теж називні речення, але їх 2, а в завданні написано називне речення - в однині
Він щодня приходить до нас — рум'яний, теплий, запашний, незрівнянний. А ще має багато імен — бублик, булочка, батончик, рогалик, паляниця, калач, паска, пиріг... І все-таки хліб.
Якщо на столі немає хліба — на ньому чогось не вистачає. Найголовнішого. Бо хліб — то багатство, добробут. Люди ласкаво і шанобливо кажуть про нього: хліб — батечко, хліб — годувальник, хліб — усьому голова. Спрадавна народ наш понад усе цінував хліб, сіль, честь.
Хліб супроводжує нас усе життя — від народження до глибокої старості. У всіх народів він святий. Хліб берегли, на його честь складали гімни, хлібом зустрічали найдорожчих гостей. І щоб був у нас хліб, ми щодня повторюємо слова молитви і мовимо: «Отче наш, хліб наш насущний дай нам днесь». І цю молитву батьки заповідають нам, а ми — нашим дітям. Бо хліб безцінний. Ні робота, ні смерть, ні життя, ні весілля — нічого на світі не обходиться без хліба. Він сильніший за все, смачніший за все, він дорожчий за золото, насущний і святий хліб із нашого поля.
І щоб зорати поле, теж потрібен хліб. І щоб розбити ворога. Щоб перемогти і вистояти. Скрізь хліб, хліб, хліб. А без нього немає ні радості, ні свята, ні самого життя.
Людство знає жахливі роки без хліба, коли вимирали цілі села й міста, цілі місцевості й країни, так що жодній війні і жодній армії й не снилося таке спустошення.
Знати ціну хлібові, вміти його економити, бути бережливими і дбайливими господарями — це головні питання суспільства. Ось чому питання про хліб лишається у нас головним.
Ось таким є він — хліб. Його величність Хліб. То ж давайте ставитися до нього завжди з шаною і повагою. Не шкодуймо дати скибку хліба голодному. Хліб у світі — найголовніше, він — життя. І може, хтось із моїх ровесників стане кондитером чи пекарем і даруватиме людям хліб:
Як їсте ви паляниці,
Калачі смачні їсте,—
Не забудьте уклонитись
Хліборобові за це!