Проте я нагадав собі,що коли коли ми два тижні тому з батьком йшли в ліс і збирали лісові горіхи, то я декілька поклав собі у кишеню і вони досі там лежали. Я витягнув декілька горішків і почав повільно підходити до білочки. Спочатку вона,здавалося, боялася мене,але згодом я побачив , що вона почала повільно злізати з дерева. В цей момент я зосередив свою увагу на її вигляді. У неї було руденьке хутро, маленький пухнастий хвостик, але найбільше я задивився на її гострі вушка з білими китичками. В цей момент я не хотів її злякати,тому поставив горішки на траву,а сам відійшов. Згодом я побачив, що вона охопила лапками моє частування і з задоволенням його з'їла. Тоді я подивився у ці вдячні маленькі оченята,посміхнувся і у гарному настрої покинув парк.
Одного разу зі мною трапилася неприємна пригода. Мабуть, в мене ще мак цвів у голові. Розпочалося з того, що в крамниці мені дали більшу здачу, ніж потрібно. Я одразу вхопив очами, що грошей було більше, та не сказав продавцеві, бо давно вже поклав очі на наклейки з автівками, а батьки були проти купувати їх. Тож я витратив гроші на ці наклейки. Та коли прийшов додому, якось мені неспокійно на душі було. Соромно, хоч і грошей було на одну панюшку. І наклейки зовсім не радували. Тоді я пішов до мами та виклав їй усе як на духу. Від сорому моє обличчя налилося жаром. Та мама сказала, що нічого страшного. Якщо я зрозумів, що на чужому нещасті щастя не збудуєш, тож нехай це буде для мене урок. Вона дала мені грошей, які я відніс продавцеві. Та була приємно здивована та подякувала мені за чесність. В мене ніби камінь звалився з душі.
