Тестові завдання 1. Відмінюються, як прикметники, усі займенники рядка
А котрий, твій, деякий, інший
Б себе, хтось, вони, ніхто
В будь-що, вона, наш, всякий
Г цей, я, самий, воно
2. Речення, у якому є займенники.
А З малого джерела велика річка починається. (Нар. творч.)
Б Цибуля від семи недуг лікує. (Нар. творч.)
В Умій їздити, умій і доглядати. (Нар. творч.)
Г Кожний собі щастя кує. (Нар. творч.)
3. Пишуться через дефіс усі займенники рядка
А ні/хто, казна/який, аби/який, де/що
Б аби/хто, будь/чий, котрий/сь, де/хто
В казна/що, будь/який, хтозна/що, невідь/який
Г де/котрий, аби/який, будь/що, чий/небудь
4. Присвійними є всі займенники рядка
А мій товариш, наш будинок, з твого вікна, вашими стараннями
Б у свій час, його кімната, її котик, вихваляти себе
В їхній автомобіль, знайти їх, милуватися ними, його відсутність
Г котра година, стільки проблем, отой шлях, залишитися самому
5. У непрямих відмінках мають інші основи, ніж у називному, усі займенники рядка
А я, скільки, жодний, чий
Б хто, що, ти, він
В уся, декілька, мій, котрийсь
Г самий, абиякий, той, чиє
6. Стоять у формі орудного відмінка всі займенники рядка
А нею, ніким, вона, себе
В ніхто, чим, ким, я
Г моїм, наш, цей, дехто
7. Установіть відповідність між займенниками та їх розрядами за значенням.
1 особові
2 вказівні
3 відносні
4 неозначені А хто, котрий, скільки, що
Б вони, ми, вона, ти
В хтось, деякий, будь-що, щось
Д весь, сам, кожний, інший
8. Установіть відповідність між виділеними в реченнях займенниками й синтаксичною роллю, яку вони виконують.
1 Я — не ти. (Т. Шевченко)
2 У всякої пташки — свої замашки. (Нар. творч.)
3 Хто землю удобрює, тому й земля повертає. (Нар. творч.)
4 Як сокіл змокне, то й ґава його вдзьобає. (Нар. творч.) А підмет
Б присудок
В додаток
Г означення
Д обставина
9. Зробіть морфологічний розбір займенника
До нашого села було кілометрів п’ять.
10. Випишіть усі займенники з тексту.
ЧУДОДІЙНІ СЛОВА
Слова «пере », «пробачте за турботу», «будьте лас-
каві», «дякую» чудодійно полегшують стосунки між лю-
дьми.
Приміром, ви шукаєте потрібну вам вулицю. Навколо ніко-
го немає. Коли ж з'являється перехожий, ви звертаєтеся до
нього: «Вибачте, що затримую. Чи не скажете, як пройти
до...». Ви звернулися до перехожого із запитанням ввічливо,
і тому він зупиниться й відповість, навіть якщо й поспішає.
Ви говорите на прощання: «Дякую. Даруйте, що затримав».
«Та нічого», відповідає перехожий і поспішає далі
- Сергію, чому ти знову не виконав домашнє завдання?
- Я не встиг.
- Не встиг? Гляди, бо не встигнеш на життя.
- Не встигну на життя? Це як?
- Не будеш вчитися, ніким не станеш. Не станеш ні лікарем, ні художником, ні спортсменом, ні будівельником, ні моряком, ні трактористом, ні вчителем - ніким. І життя пройде повз тебе. Нічого в житті не побачиш, ні про що не дізнаєшся. Не цікавим буде життя, сірим, прісним.
- А якщо буду?
- Тоді воно покаже тобі все своє різнобарв,я. Бо дуже воно любить працьовитих і сумлінних. Вчися, серденько, не лінуйся.
Звісно, вірші Шевченка і так не втрачають актуальності, хоча були написані більше сторіччя тому. У Шевченка богато поезій, що будять у людях совість, роблять їх людянішими. До того ж, любов до рідної землі, кохання, дружба - теми вічні. Але реалії того суспільства, у якому жив Кобзар, значно змінилися за ці роки. З'явилося багато речей і явищ, про які кобзар не міг і мріяти. Люди, на жаль, кращими не стали.
Тепер ми живемо у світі, де люди можуть спілкуватися один з одним, навіть якщо живуть у різних країнах... але на мій погляд люди зараз стали самотнішими, ніж півтора сторіччя тому. Кожен має доступ до величезного об'єму інформації - але все більше людей не хочуть нічого знати і залишаються невігласами. І таких парадоксів чимало. Я впевнений, що великий Кобзар зміг би знайти вірні слова, щоб написати на ці та подібні теми.