Тематична контрольна робота «Складні речення з різними видами зв’язку».
ІІ варіант
Складним з різними видами зв’язку є речення:
а) При такому відношенні мені зоставалось тільки одсунути шапку на відповідне місце, криво посміхнутись і, спотикаючись, бігти за нею на вулицю, куди вона мене тягнула з гомоном і сміхом.
б) І, завважте собі, вона скрізь і завжди сміялась, ця дівчина з волоссям, як положена бурею золота пшениця.
в) Що б їй не трапилось, вона перш усього сміялась, ніби була утворена зовсім по другому методу, ніж усі люди.
г) Біля будки вартовий; він нічого не говорить нам, але здається, що між нами була довга розмова, після якої краще всього нам одійти собі геть.
2. Визначте складне речення зі сполучниковим і безсполучниковим зв’язком:
а) Вовка закотило в лісосмугу, він обійняв лапами якусь деревину, навіть учепився в неї зубами, але вітер відірвав його від неї.
б) Наступний день видався зранку туманно-морозним, небо заволочило хмарами.
в) І от хмарами урочисто, густо обізвалася мідь, вона злякала на позолочених церковних хрестах гайвороння і всюди-всюди порадувала босоноге школярство.
г) Добре було б, якби отакий співучий разок намиста впав із неба на землю, прямо мені під ноги.
3. Складним із безсполучниковим, сурядним і підрядним зв’язком є речення:
а) Ягорове подвір’я порожнє, щітка в глині стирчить, ніким не торкана, і душу хлопцеві опікає смуток якоїсь гіркої непоправної втрати.
б) В’юниться стежка поміж очеретами, іде Єлька туди, куди сама стежка веде.
в) Протягом усієї минулої зими я відчував: щось має статись у цьому світі, щось неминуче ставиться.
г) Кияни, що зі своїх валів гали за цим дикунським розгулом розбою та грабіжництва, здригнулися від думки, що й сам Київ може одного дня поділити долю Нижнього міста.
4. Шість частин має складне речення:
а) Перше, що побачив Климко, коли розплющив очі, було велике, рівно обведене коло червоного сонця у вікні; воно світило, мов крізь морок, і хлопчик став пригадувати, де він.
б) Низькі чорні хмари, здавалося, стояли нерухомо, але по тому, як вони час від часу засмолювали негусті дрібні зорі і як ті зорі знову ненадовго з’являлися, Климко здогадувався, що хмари біжать.
в) Коли ступила між дерева, коли побачила, як по їхньому гіллю згори донизу ллється наче якесь аж туманне сонячне проміння і як у тому промінні мінливо зблискує листя, коли почула вогкий, густий, прілий запах лісу,- всміхнулась, і вже, здається, весь день ота усмішка не сходила з її уст.
г) Поза центральною вулицею, де світять чотири газові ліхтарі на все місто, скоро зайде ранній осінній вечір, лягає непроглядна тьма, яку не можуть здолати кволі вогники гасівок, що тьмяно проблискують крізь вікна старосвітських одноповерхових будиночків.
5. Правильно розставлено розділові знаки у складному реченні зі збігом двох сполучників:
а) Шерхіт очеретів сповнював душу, і коли Яким зрізав ножем першу очеретину, він став заспокійливим гулом.
б) З того вечора я часто приходив до дядька Себастіяна, і, коли він мав час, ми разом читали якусь книгу, газети чи гомоніли про всяку всячину.
в) З часу втечі з полону Добриня рідко згадував свого колишнього господаря, навіть зринала було думка, що вже ніколи з ним не зустрінеться, що він або загинув під час облоги Києва, або якщо вижив, пішов далі з Батиєм.
г) Мати брала пучками ягоду, несла до вуст, і, коли роздушувала черешню, то в кутиках уст спалахував сік.
6. Визначте складне речення, побудоване за схемою: [ ], ( ), [ ], а [ ].
а) Дурманом віяло з густих заростей, які двома застиглими хвилями означали нічну вулицю, танучи в повітрі, а з обійсть долинав дух матіоли.
б) Серце Єльки зайшлося жалем до цих закурених курявою степів, незграбно-великих, беззахисних створінь, які ще вчора спокійно паслися десь на балках.
в) Зелені стебла жита тягнуться догори так, наче прагнуть напитися не тільки сонячного проміння, а й закропитися живлющими жайворонковими піснями.
г) Лось знав, що то тріщить стара гілляка на дубі, всохла, кощава, їй давно вже б треба впасти, а вона не падала, з дивною впертістю тримаючись за стовбур надо
1. Остапові соромно згадувати про свій вчинок.
соромно згадувати — складений дієслівний присудок, який складається з інфінітива згадувати та присудкового прислівника соромно.
2. Друзі мусять допомагати один одному.
мусять допомагати — складений дієслівний присудок, який складається з інфінітива допомагати та дієслова зі значенням дії мусять.
3. Карпати були колискою поетеси.
були колискою — складений іменний присудок. Іменною частиною складеного присудка виступає іменник колискою, а зв'язкою — дієслово були.
4. Човен відплив, й Оксана залишилася на березі одна.
залишилася одна — складений іменний присудок. Іменною частиною є числівник одна, зв'язкою — дієслово залишилася.
Читаючи вiрш "Заповiт", який був написаний великим Кобзарем, починаєш розумiти, як поет ставився до своєï батькiвщини, як переживав за ïï сучасне i сподiвався на краще майбутнє. Саме такий твiр мiг з'явитися тодi, коли поет вiдчував себе смертельно хворим. Кожна людина, яка проходить шлях через очищення хворобою або навiть смертю, ставить перед собою питання: що залишиться пiсля мене? Як будуть згадувати нащадки моє надбання, чи знадобляться моï думки, мрiï поколiнню прийдешньому? В багатьох своïх творах поет закликав землякiв боротися за волю, рiдну Украïну, але саме в цьому вiршi слова автора звучать полум'яним гаслом: "Поховайте та вставайте..." Нове життя уособлюється з новою вiльною сiм'єю, з братерськими почуттями i свiтлим майбутнiм украïнського народу. Але спочатку потрiбно всiм встати на боротьбу за вiльне життя плiч-о-плiч: "Кайдани порвiте i вражою злою кров'ю волю окропiте".
А далi iнтонацiя поета змiнюється i стає печальною, тому що вiн прохає згадувати його в цiй вiльнiй сiм'ï "незлим тихим словом".
Поет з любов'ю описує навiть те мiсце, де хотiв би бути похованим. Рiдний Днiпро був згаданий невипадково, бо скiльки дум прийшло до Шевченка, коли поряд "Реве та стогне Днiпр широкий...". Сумно i страшно автору за рiдну Украïну, де злиднi i бiднiсть спiвiснують з яскравою красою батькiвщини.
Але поет змiг перемогти свою хворобу i продовжити творити далi. Твiр назавжди залишився в серцi украïнського народу, а до того ж став народною пiснею. Мине ще багато рокiв до того часу, коли здiйсняться мрiï автора щодо вiльноï неньки Украïни. Багато письменникiв i поетiв будуть очiкувати на цю годину. Скiльки творчоï iнтелiгенцiï буде зiслано та розстрiляно тiльки за те, що писали i проголошували думки про незалежну Украïну! Але цей час настав. Зараз Украïна - вiльна й незалежна, здiйснилися мрiï Т. Шевченка. А народ вшановує пам'ять Кобзаря, згадує його добрим словом, навчає сучасне поколiння любити й оберiгати все те, що не змiг побачити оновленим наш прославлений поет. Будемо вiрнi пам'ятi поета, згадуймо про тi часи, коли вiн мрiяв i заповiдав нам бути однiєю вiльною великою родиною.
Объяснение: