Іть з продовженням оповідання білочка о.іваненко день від дня холоднішало, опадало листя. пташки хутко збирались великими зграями і дзвінко, галасливо прощалися з рідними лісами й полями. вони мусили відлетіти далеко у вирій, бо тут узимку холодно для них було і з їжею важко. білочка зручно вмостилася в дуплі тремтливої осики. дупло було маленьке, тому часто вночі дощ мочив її до кісток. білочка дуже сумувала. вона розпитувала всіх, як їй переправитися на той бік ставка і знайти стару ялинку. та ніхто точно не знав дороги до ялинки і не мав часу її шукати.