ТЬ ВІ НЕ ПИШІТЬ ЯКЩО НЕ ЗНАЄТЕ Перепишіть речення, де потрібно, поставте розділові знаки та
поясніть їх. Підкресліть усі члени речення.
1. Гарячі коні помахували обтиканими виноградним листям головами, а
дівчинка у вінку з виноградної гіллячки тягла за собою на віз кілька стятих
батьком довгих лозин з делікатним лапатим листом та позакручуваними
тоненькими вусиками. (М. Коцюбинський.) 2. Наляканий громовицею кінь
тихенько заіржав. (М. Стельмах.) 3. Сірі султани пилюки звихреної конем
осідали на скошеній стерні. (Григорій Тютюнник.) 4. Сповнений любові я іду
по вулиці вузькій. (В. Сосюра.) 5. Налита сонцем і вітрами хлюпоче веслами
весна. (М. Стельмах.) 6. Враз темніє, і до цвяшків подібні прорізуються зорі
мовчазні в осіннім небі. (Л. Первомайський.) 7. На галяву вискакує з гущини
сарна і зачарована чудовим концертом зупиняється. (М. Коцюбинський.)
8. Сполоханий світлом хижак звів голову й пильно дивився у віконце.
(М. Трублаїні.)

1. Пахло (присудок) скошеною (означення) травою (додаток).
Скошена (означення) трава (підмет)  пахла (присудок).
2. З моря (обставина) повіяло (присудок) холодом (додаток).
Холод (підмет) повіяв (присудок) з моря (обставина).
3. Водою (додаток) залило (присудок) дороги (додаток).
Вода (підмет) залила (присудок) дороги (додаток).
4. Пахне (присудок) барвінком (додаток) нічним (означення).
Пахне (присудок) барвінок (підмет) нічний (означення).

Всі початкові речення односкладні безособові, присудок виражений дієсловом третьої особи в значенні безособового.

Наш народ має багату культуру, величезний скарб якої складається з цінностей, надбаних багатьма поколіннями. З прадавніх часів до нас ідуть життєва мудрість та настанови щодо життя. Вони закладені в українських звичаях, обрядах, фольклорі, адже в них — світовідчуття та світосприймання нашого народу. У них пояснюються та обґрунтовуються взаємини між людьми, цінність духовної культури окремої людини і народу взагалі.Дуже тісно народна творчість пов'язана із звичаями, що являють собою закони, якими українці керувались щоденно.Як і рідна мова, звичаї об'єднують людей в один народ. Того, хто забуває звичаї, карають Бог і люди, а, за українським повір'ям, у батьків, що не дотримуються звичаїв, народжуються діти, які стають вовкулаками.Дохристиянські звичаї гармонійно переплелися з релігійними, утворивши обряди, які ми маємо на сьогодні: колись Різдво припадало на свято зимового повороту сонця, вісника врожаю та щастя, про що й співається у колядках. У них переплелися мотиви хліборобські, військові, казково-фантастичні, весільні та біблійно-релігійні.Обряди охоплюють все життя людини від народження до смерті (пологи, запросини баби-повитухи, відвідини новонародженого та породіллі, хрестини, дівування, заручини, весілля, поховання); всі сфери людської діяльності та сільського господарства (заклик весни, веснянки, перша борозна, зажинки, жнива, обжинки Сімейне життя традиційно супроводжувалось різноманітними обрядами та ритуалами, які в образно-символічній формі визначали певні етапи життя та розвитку, а весілля являло собою справжню народну драму, до якої включались ігрові дії, танці, співи, музика. Народження дитини завжди було визначною подією в житті родини, адже за народним уявленням «хата з дітьми — базар, а без них цвинтар». Вагітну жінку не можна було лаяти та ображати. їй слід було якомога довше приховувати вагітність, щоб ніхто не знав і не врік, щоб не тяжко було родити. Аби дитина була здоровою, до першої купелі лили свячену воду. Дівчаткам додавали меду, молока та квітів, щоб були гарними, а хлопчикам — дев'ясилу, щоб росли здоровими та дужими.