Т. Шевченко з’явився в моєму житті, коли я була маленькою. Читаючи твори великого поета, переконалася, що Тарас Шевченко — незвичайна людина. Ставши для мене духовним наставником, я відчувала його любов до рідного краю, вболівання за долю

українського народу, ненависть до гноблення. «Кобзар» Т. Шевченка, відкриваючи переді мною картини кріпацького життя, викликав сльози співчуття. Саме тут, у книжці, я побачила трагедію українського народу з його прагненням до свободи.
Твори поета легко зрозуміти, бо в кожному можна відчути часточку Кобзаревої душі. Затамувавши подих, читала баладу «Причинна», уявляючи, як «реве та стогне Дніпр широкий...», місячну буряну ніч, чула крики сичів і бачила змучену чеканнями дівчину. Вона, загубивши найдорожче у своєму житті — коханого — страждає, втративши сенс життя. Героїня, залишившись наодинці зі своїм горем, постає перед нами безсилою, тендітною, ніжною істотою. У цій баладі відчувається фольклорний тип мислення Шевченка, тісний зв’язок з народом (Анастасія Кириченко).
►В​ иконайте завдання до тексту
В​ иписати речення з відокремленими обставинами.

Зорями небо героя вітало, квітами й піснею стріла земля.

Немає щастя вічного, немає, є вічний бій за щастя для усіх.

Законів боротьби нікому не зламати, закони материнства не перемінить.

Потім впали сніги, вдарила люта зима.

Вони не згинули, вони живуть і нині.

Любіть красу своєї мови, звучання слів і запах слів: це квітка ніжна і чудова коханих батьківських степів.

Минають дні, минає літо, настала осінь.

Веселому жартівливому меншому братові хотілося говорити; старший знехотя кидав йому по кілька слів.

Переважну більшість у мові становлять загальні іменники, що означають узагальнені назви однорідних предметів, — назви, спільні для ряду однотипних предметів, істот, явищ, понять:книжка, учень, місто, виставка, сад, море, блискавка, природа, бадьорістьтощо.Значно меншу групу становлять в л а с н і іменники, що означають індивідуальні назви одного з ряду однотипних предметів.До власних назв належать:- імена, прізвища, псевдоніми, прізвиська: Катерина, Василь, Ярослав Мудрий, Михайло Коцюбинський, Леся Українка, Архімед, Цицерон;- прізвиська тварин: Рябко, Барбос, Мурчик, Білий Бім Чорне Вухо;- назви країн, держав, міст, сіл, гір, морів, озер, річок: Європа, Азія, Україна, Придніпров’я, Кривий Ріг, острів Земля Принца Карла, село Рясне, Південнокитайське море, Дніпро, Ла-Манш;- назви книг, журналів, газет: драма «Лісова пісня», журнал «Сучасність», газета «Факти»;- назви заводів, фабрик, пароплавів: завод «Більшовик», фабрика «Рошен», пароплав «Одеса»;- назви організацій, установ, історичних подій, свят, почесні звання, найвищі посади: Рада Безпеки, Верховна Рада, Стародавня Греція, Перша світова війна, Прем’єр-міністр, Президент України;- релігійні поняття: Матір Божа, Біблія.Власні імена пишуться з великої літери, мають тільки однину (Київ, Харків) або тільки множину (Карпати, Чернівці).Іноді прізвища та імена людей, коли вони служать для узагальненого означення цілого класу однорідних осіб, предметів і явищ, переходять до категорії загальних іменників: геркулес, дизель, кольт, браунінг, рентген, маузер, реглан, силует, донжуан.Загальні іменники, виступаючи в мові у значенні індивідуальних назв, переходять у власні іменники: Захід (країни Західної Європи), планета Земля, Леонід Буряк, село Вишеньки. Часто тільки з контексту можна визначити, яким є іменник — власним чи загальним.