«Життя прожити — не поле перейти», — говорить народна мудрість. Здавна люди помітили, що не існує тих, хто був би щасливим в усьому. Хто має багатство, той не має душевного спокою, і навпаки. А що краще? Важко сказати.Немає людини, життя якої проходить абсолютно щасливо. Чому? Оскільки в житті завжди є труднощі. Через них повинен пройти кожного. Якщо ж людина ніколи не випробовувала жодних проблем, вона перестає бути людиною. Йдучи життєвим шляхом, ми увесь час вчимося. Це навчання неможливо пройти теоретично, його пізнають лише з власної практики.Життю здається складною, тому що ми не бажаємо сприймати її такий, яка вона є. Людина часто буває невдоволений своїм життям, заздривши іншим, адже завжди є хтось красивіше, багатіше, успішніше, щасливіше, ніж він сам. Але це тільки на перший погляд, оскільки абсолютно у кожної людини є свої проблеми, свої «скелети в шафі». Якщо замислитися глибше, то розумієш, що так само завжди є хтось набагато нещасніше тебе, і твої проблеми порівняно з його горем — дрібниці. Тому потрібно радіти просто тому, що ти живеш, насолоджуватися кожним прожитим днем, адже час спливає дуже швидко.Люди завжди прагнуть прожити своє життя так, як вони цього хочуть. Мрії — це прекрасно, але десь існує межа, за якою мріянь бути не може. Адже людина повинна мріяти про те, чого він може колись досягти. Інакше мрії розбиваються, а на серці залишається тільки біль.Люди часто вибирають в житті легші шляхи. Але чи завжди вони є кращими? Чи навряд. Коли ховаєшся від труднощів, уникаєш справжнього, повноцінного життя. Чому? Оскільки якщо вона повна — це і радістю, і горем.Життя може здаватися страшним, жорстоким, якщо не розуміти її. Так що ж робити? Завжди боятися або приймати її такий, яка вона є і буде? Напевно, друге. Але ще третє. Це — смерть. Але не розмовлятимемо на цю тему.Людське життя важке не лише через фізичну роботу, а і через роботу душевну. Без останньої людина перестає бути людиною. Багато хто в гонитві за матеріальними благами забуває, що найважливіше в життя — душевний спокій. А його має тільки той, хто присвятив себе іншим людям.Гаутама був правий, коли сказав: «Життя є страждання». Щоб позбавитися від цього страждання, кожен повинен шукати свій шлях. Але слід пам’ятати, що шлях у людини тільки один. Якщо він втратить його — втратить і себе.
