МамаУ кожної людини є власні моральні цінності. І одна з таких цінностей — любов до матері. Не даремно ж про матір пишуть поети і письменники, мати зображують живописці і оспівують музиканти. Перед матір'ю ми в неоплатному боргу за безсонні ночі, проведені біля колиски, за занепокоєння і ласку, за велику материнську любов і за саме життя, дароване нею. Тому любов до матері — святійше людське почуття.Безумовно, є у світі моральні виродки: матері, які відмовилися від своїх дітей, і діти, які відреклися від своїх матерів. Але, на щастя, таких небагато. Більшість людей поважають материнство.Для мене прикладом на все життя залишаться стосунки між членами нашої сім'ї. Моя мама ніколи не учила мене поважати людей старшого покоління. Вона просто добре відносилася до бабусі, піклувалася про неї, приділяла їй увагу. А коли бабуся хворіла, мама забороняла мені і моєму молодшому братові шуміти. Мама в усьому для нас приклад. Вона не говорить високих слів, а просто виховує нас своїм прикладом.У нашій сім'ї дуже затишна атмосфера. І створила її мама. Вона ніколи не підвищує голос, завжди доброзичлива і урівноважена. Навіть, коли у наших батьків непорозуміння, це не впливає на інших членів сім'ї. Ніхто не кричить і не стукає кулаками об стіл, як часто бувають у наших сусідів, просто батьки йдуть на прогулянку удвох, а коли приходять, то можна бути упевненим, між ними — світ і згода. І знову, це завдяки мамі, яка дуже хворіє за сім'ю.Не даремно говорять, що матері невсипущі. Коли я лягаю спати — мама ще не спить, а коли я прокидаюся — вона вже не спить. Мама страшенно завантажена і на роботі, і удома.Ми з братом намагаємося якомога більше їй допомагати. Щодня я потайки від мами і від друзів вивчаю кулінарні рецепти. Хочу зробити їй подарунок 8 березня — приготувати якесь смачне блюдо. І в той же час я не хочу, щоб друзі насміхалися, що я малий. Проте, якщо жінки опанували чоловічі професії, то чом би представникам сильної поли не спробувати готувати? Я думаю, мама зрадіє, що у неї такий здібний син.Безумовно, мій найперший обов'язок — хороше навчання. Я намагаюся зробити так, щоб мама за мене не червоніла, щоб її м'які очі не засмучувалися. Я упевнений, що це мені під силу.
Вітчизну і матір не обирають. Можливо, саме тому ці два слова часто вживаються поруч. Адже Вітчизну ми теж називаємо матір’ю. Кожний із нас під словом Вітчизна уявляє рідні обличчя батьків, друзів, рідних. І, захищаючи Вітчизну, кожний захищає найдорожче. Для моєї сім’ї День захисників Вітчизни — не просто дата в календарі, а одне з найвизначніших свят. Мій прадід загинув, захищаючи Вітчизну. Його листи і похоронка бережно зберігаються у нашій оселі. Мама і бабуся навіть їздили на його могилу кудись на Львівщину. Мій дідусь — кадровий військовий. Куди тільки не кидала його доля! Разом із бабусею вони об’їздили майже весь колишній Радянський Союз. Моя мама і народилась не в Україні, а на Камчатці. А мій татко — офіцер запасу. Після закінчення авіаційного інституту він два роки служив авіаційним техніком і має звання старшого лейтенанта. Я теж мрію стати військовим. Після закінчення школи сподіваюсь вступити до Харківського військового університету. Ось і буде у нас військова династія. Професія захищати Батьківщину, на мою думку,— найпочесніша з професій на землі. Я не розумію юнаків, які намагаються уникнути військової служби, адже армія завжди гартувала і тіло, і дух. Лише в лавах армії кується мужність. Це моє переконання. Тому я багато уваги приділяю спорту, майже стільки, скільки і навчанню. Дехто говорить, що нам нічого захищати, бо у нас немає держави. Я так не думаю. Економічні негаразди — це процес становлення нашої молодої держави, це як хвороба, яку треба подолати. А хіба хвору матір кидають напризволяще? Ні, її лікують і захищають. Я дуже радий, що Президент України узаконив день двадцять третього лютого як День захисників Вітчизни. Сподіваюсь, що ми повернемося до традицій урочисто відзначати проводи до лав української армії. Така інформація вже була в пресі. Жителі Дергачівщини урочисто вітали юнаків, які поповнили лави захисників Батьківщини. Як добре, що ми живемо в миролюбній державі, але мир треба не тільки берегти, а і вміти захищати. А коли вже жінки обирають професію військових, то нам, сильній половині суспільства, має бути соромно за те, що є серед нас такі, що уникають військової служби. День захисників Вітчизни — це свято сивих ветеранів і військовослужбовців усіх поколінь, це свято нинішніх військових і тих, що прийдуть за ними, це свято тих жінок, які чекали своїх рідних з армії або ділили з ними нелегку військову долю. Отже, День захисників Вітчизни — всенародне свято.
