іть будь ласка з переказом Материнська любов–найсвятіша
План
1 Українська легенда.
2 Душа сина.
3 Убивство.
4 Каяття.
5 Материнська любов–найсвятіша
Є старовинна українська легенда. У матері був єдиний син — дорогий, ненаглядний. Душі в ньому маги не чула. По краплинці збирала росу для вмивання, иайтонліим шовком вишивала сорочки. Виріс син — ставний, гарний. Одружився з дівчиною небаченої краси, Привів молоду дружину в рідну хату. Незлюбила та свекруху, зненавиділа ЇХ Боялася мати показатися невістці на очі, сиділа в сінях. А потім у сарай переселилась. Але й це не заспокоїло жорсгоку. Каже вона чоловікові: «Коли хочеш, щоб я жила з тобою, убий матір, вийми з грудей серце і спали на вогні».
Не здригнулася душа сина: так зачарувала його врода дружини, Каже він матері: «Наказала мені дружина вбити вас, мамо… А не послухаю—піде від мене». Заплакала мати й відповідає: «Ну що ж, сину, роби так, як велить серце».
Пішов син з матір’ю в діброву, наламав сухого хмизу, розпалив вогнище. Убив матір, поклав серце на жар. Спалахнув сучок, тріснув, полетіла жаринка, ударила в обличчя синові, обпекла боляче. Скрикнув той, закрив долонею обпечене місце. Стрепенулося серце материнське, що горіло на повільному вогн іло: «Синочку мій рідний, тобі боляче? Зірви листок подорожника, ось росте біля вогнища, приклади до обпеченого місця. А до листка подорожника приклади серце материнське… Потім у ВОГОЕІЬ покладеш…»
Заридав син, схопив гаряче материнське серце, уклав його В розкраяні груди, облив пекучими сльозами. Зрозумів він, що ніхто й ніколи не любив його так гаряче й віддано, як рідна мати. І такою величезною й невичерпною була любов материнська, таким всесильним було бажання бачити сина радісним і безтурботним, що ожило серце, загоїлася рана. Підвелася мати і притисла кучеряву голову до грудей.
Осоружною стала йому дружина-красуня, не міг він повернутися до неї. Не вернулася додому й мати. Пішли вони вдвох степами широкими, та й стали ДЕома могилами високими.
То ж не даремно кажуть у народі: материнська любов — найсвятіша!
здрастуй, оля! (Саша маша, рита, катя)
Привіт, Діма (рома, андрей, олег).
- Я купив 2 квитки в театр на виставу "Лебедине озеро", підеш?
-Із задоволенням! Коли починається вистава?
- Сьогодні в 19-00. Де ми зустрінемося?
- Давай біля мого будинку в 18-30?
- Добре. я подзвоню, як підійду. Буду чекати з нетерпінням.
- Так. я теж. Чекатиму.
- до зустрічі
-до зустрічі!
АБО
Здрастуй, не хочеш скласти компанію піти зі мною в театр?
-Здрастуй, давай! А на який спектакль і в який час?
-На балет Лускунчика в шістнадцять тридцять.
-Добре, буду чекати зустрічі.
-Дякуємо. Бувай
- А що я маю зробити?
_-Ти маєш поскладати свої речі у шафу, скласти іграшки в нішу під диваном і повитирати пил.
- Матусю, це забагато для мене!
- Любий, то ти вважаешь, що для мене прибрати всю хату то не забагато, а для тебе прибрати свої речі і витерити пил це багато?
- Ну мамо!
- Що? Що таке?
- Давай я тільки пил повитираю.
- Ні, ти зробиш все і ще квіти польєш!
- Ну добре, добре, бо ще посуд скажеж помити!
- Ось і домовились! До речі, стосовно посуду...
- Мамо!
- Гаразд, не треба.
- Ну все, починаймо прибирання, бо я ще на вулиці хочу пограти.
- А уроки коли робитимеш?
- Ввечері.
- Гаразд, ставаймо до роботи.