ІСТОРІЯ КНИЖКИ
Давно-давно на землі не було книжок, бо люди ще не вміли їх
робити.
«Сторінками» найдавніших книжок були камені, стіни печер, во-
яцькі щити. Писали на всьому. Бо ж не було тоді ані паперу, ані
олівців. Далі люди додумалися писати на глині, яку потім сушили й
випалювали у вогні. Та хіба на глиняних сторінках-цеглинках багато
напишеш? До того ж ці книжки були важкі. Коли, скажімо, якийсь
учений збирався в дорогу і брав із собою дві-три такі «книги», йому
потрібен був віз.
Із часом люди навчилися робити зручні й легкі книжки – з тон-
кої козячої або телячої шкіри. Першу таку книжку зробили в старо-
давньому місті Пергам, через те папір зі шкіри й назвали пергаментом.
Справжній папір, що на ньому пишуть зараз, люди навчилися
робити дві тисячі років тому. Тоді й почали в багатьох країнах писати
книжки на папері. Саме писати, бо книжки ж тоді були рукописні.
Тепер книжка всюди поруч із нами.
З абзацу випишіть всі речення у яких є однорідні члени речення.
Однорідні члени речення підкресліть відповідно до того, яку роль у реченні вони виконують: підмети, присудки, означення, додатки, обставини.
Я не знаю, чи є це доказом того, що до ншим - це наша доля, але знаю, що існує достатньо причин для того, щоб постаратися і до комусь, коли у нас є така можливість
Зараз скрутна годинна для ношої країни і ми як ніколи повинні допомагати тим, хто зараз ризикуючи своїм життям зберігають мир в нашому домі
- Привіт, Андрійку! Як справи?
- Привіт, Оленко! Все добре. Я щойно був на олімпіаді з української мови. Там ми писали твір на тему:"Мій рідний край".
- О... Яка нудна тема! Навіщо писати про рідний край, якщо ви його не любите?
- Помиляєшся! Я дуже люблю мій рідний край і пікуюсь про нього!
- Ти??? Як же ти про нього піклуєшся?
-Дуже просто. Наприклад минулого літа я саджав дерева, щоб було в моєму місті багато чистого повітря. Вчора, я прибирав на вулиці, щоб там було чистіше. Раджу і тобі піклуватись про рідну землю!
-Добре. Я зрозуміла, що піклуватись про рідне місто дуже важливо!