Украiнi е чим пишатися.Ми маемо родючi землi,працьовитий народ,але найголовнiше мiсце цих земель i дiм багатьох людей-це нашi мiста та села.Як i в iнших краiнах свiту ми маему одну,головну столицю-Киiв,та можна сказати другоряднi столицi культури чи освiти наприклад.На мою думку усi нашi мiсця несуть певну iсторiю та е нащадками великоi трипiльскоi культури.Тому дуже важко визначити фаворита в цих змаганнях,адже i Киiв i Львiв i навiть Харкiв-е епiцентром культурних знань та заощаджень,якi iм залишилися у спадок...
Заходило сонце. Легенький вітерець, ще не літній, а скоріше весняний, приємно лоскотав обличчя. Стоячи на ґанку, озираюся навколо.
Начебто літо ще не настало, але у повітрі стоїть тихе передчуття спеки. Десь неподалік закувала зозуля, а он у молодій зеленій траві вовтузяться шпаки. На клумбах, оточених свіжовибіленим бордюром, починають розкривати чарівні бутони тюльпани, півники, тя інші весняні красені. Майже безхмарне сьогодні небо потроху вкривається багрянцем.
Потроху холодає, під одяг пробирається морозець і щипає шкіру. Я поспішаю повернутися додому. Перед самими дверима кидаю прощальний погляд на весняний пейзаж. Сонцу вже спустилося за обрій. Небо тьмяніє. На землю спускається вечір.
Украiнi е чим пишатися.Ми маемо родючi землi,працьовитий народ,але найголовнiше мiсце цих земель i дiм багатьох людей-це нашi мiста та села.Як i в iнших краiнах свiту ми маему одну,головну столицю-Киiв,та можна сказати другоряднi столицi культури чи освiти наприклад.На мою думку усi нашi мiсця несуть певну iсторiю та е нащадками великоi трипiльскоi культури.Тому дуже важко визначити фаворита в цих змаганнях,адже i Киiв i Львiв i навiть Харкiв-е епiцентром культурних знань та заощаджень,якi iм залишилися у спадок...
Заходило сонце. Легенький вітерець, ще не літній, а скоріше весняний, приємно лоскотав обличчя. Стоячи на ґанку, озираюся навколо.
Начебто літо ще не настало, але у повітрі стоїть тихе передчуття спеки. Десь неподалік закувала зозуля, а он у молодій зеленій траві вовтузяться шпаки. На клумбах, оточених свіжовибіленим бордюром, починають розкривати чарівні бутони тюльпани, півники, тя інші весняні красені. Майже безхмарне сьогодні небо потроху вкривається багрянцем.
Потроху холодає, під одяг пробирається морозець і щипає шкіру. Я поспішаю повернутися додому. Перед самими дверима кидаю прощальний погляд на весняний пейзаж. Сонцу вже спустилося за обрій. Небо тьмяніє. На землю спускається вечір.