Спиши речення,підкресли дієслова. У повітрі кружляли пташки. За річкою піднялись велике червоне сонце. На річці парувала вода. Встанови звязок слів у другому речені.

   Як багато прекрасних речей нас пов’язує зі школою. Все здається нам тут рідним та близьким. На шкільному подвір’ї ми вперше зустрілись зі своїми однокласниками та вчителькою. Наше шкільне подвір’я дуже красиве та затишне. Воно відгороджене парканом, тому ніхто зі сторонніх сюди не зайде. На подвір’ї ростуть туї, височіють ялинки. 

    Справжньою прикрасою шкільного подвір’я є величезний та дуже старий дуб. Хто захоче посидіти в затишку після уроків, той зможе присісти на лавочку. Першокласники залюбки скидають туди свої портфелі та йдуть гратися на майданчик. Адже перед школою у нас є гарний гральний майданчик, де можуть погуляти всі охочі учні. Отже, наше шкільне подвір’я дуже затишне, зелене та веселе, адже з нього завжди лунає сміх щасливих дітей.

місток від однієї людини до іншої прокладає пам’ять. її також можна тренувати, як тренують пам’ять на вірші, формули, правила, номери телефонів. а пам’ять серця тренують увагою до близьких людей. це означає, що треба прагнути пам’ятати про їхні прохання, справи, турботи, про те, що вони люблять,
що їх тішить і що засмучує, що для них важливе, які дати для них особливо дорогі.

уміння співчувати, розуміти стан іншої людини - найважливіша, мабуть, магістраль комунікабельності. до того, хто щиро співчуває, тягнуться інші люди, до нього хочеться йти і з радістю, і з сумом, з ним
діляться думками, йому виливають душу, з ним прагнуть дружби.

психологи вважають, що здатність до співпереживання, співчування потребує добре розвинутої уваги. не легкості фантазії, такої властивої дитинству, а уяви, що напружує душевні сили, спроможності перемістити своє «я» в іншу людину,
відчувати те саме, що відчуває вона. уміння сприймати чужі радість, сум, біль, як свої власні, звичайно, нелегко навчитися. але саме в ці моменти ми стаємо чуйніші, добріші (д. орлова).