Спишіть, вставляючи замість крапок пропущені сполучни_ ки, поясніть їх правопис. i. вона була зодягнена так, оце тільки повернулася з далекої дороги. (о. гончар.) 2. людині бійся душу ошукать, в цьому схибиш — уже навіки. (л. костенко.) 3. погано жить, з сусі не дружить. (нар. творчість.) 4. у цолі ще лежав сніг, весна брала своє. 5. погано, в людини все сіре. 6. найважча робота, вона на користь людям, не згинає, випрямляє людину. (з те. м.. стельмаха.) довідка. немов, коли, бо, хоч, якщо, як, а, то. ii. поясніть правопис виділеного слова.
Зате радують око осінні наряди природи - жовта, багряна, золоте листя дерев і кущів, строкаті квіти, ніжно-солом'яний суха трава. Ось яскраві яскраво-червоні ягоди шипшини, грона горобини, суцільно усипані солодкими ягодами пензлика винограду, рум'яні яблука і золоті груші в садах, забавні парасольки-гриби під деревами в лісі ...
І повітря змінився. Тепер він наповнений новими осінніми ароматами - запахом сухої трави, опалого листя, вогкості, стиглих яблук, осінніх квітів, винограду. У лісі пахне хвоєю і грибами. Повітря ніби стало чистішим - це зник запах розпеченого асфальту і вляглася після дощу пил. Відчувається свіжість і прохолода.
Осінь і звучить по-особливому. Шумить вітер, дзвенить дощ, шарудить палая листя. Уже не чути літніх пісень цвіркунів, але як і раніше дзижчать бджоли і оси, ласуючи стиглими грушами та виноградом. Безтурботне літній цвірінькання птахів змінилося тривожними криками. Скоро птиці великими зграями потягнуться туди, де і взимку тепло.
Осінь - красива, мінлива і ненудна пора.
Влітку я з друзями часто вибирались на природу. Ми брали із собою їжу, влаштовували пікнік. Потім усі грали в м*яча, а я лежала і просто гала за красою природи.
Яке ж тут усе гарне! Блакитна вода річки виблискує на сонці. Хвилі припливають до берега, розбиваються. Так знову і знову. По річці плавають дикі качки. Вони перегукуються між собою. Над водою літають різні пташки, які на секунду спускаються до води, хапають проворними дзьобиками якусь комашку чи черв*ячка і піднімаються в небо.
А наскільки ж чудове тут небо! Воно таке мінливе и незалежне. Спочатку небо здавалось мені блакитним, але потім я розгледіла білі хмаринки. Вони були схожі на різні фігурки. Он хмаринка схожа на коника, там - на квіточку, а ще далі на грушу. Яскраве сонце сліпило мені очі, і я відволіклась.
З іншого боку навпроти річки росли дерева. вони спокійно стояли, ніи насолоджуючись таким чудовим літнім днем. Від найменшого подиху вітру їхні гілочки коливались.
Знизу у травичці я побачла ягідки брусниці і чорниці. Присівши, щоб зірвати їх, мій погляд зупинився на чомусь маленькому та чорненькому. Підійшовши ближче, я зрозуміла, що це був їжачок. Відразу ж мені захотілось взяти його на ручки, крикнути друзям, щоб підбігли сюди. Але все-таки я вирішила не турбувати маленького їжачка і мовчки гала за ним. Він проворними лапками рухався прямо на мене, напевно - мене не бачив. Я зрозуміла, що їжачок повзе до ягідок, і встигла роздивитись його маленьку мордочку з чорними очками та довгеньким носиком.
Відірватись від цього маленького чуда мене змусили друзі. Вони вже досхочу награлись у м*яч, і ми вирішили йти додому.
Усі розмовляли, вселились, а я йшла і думала про цю красу природи. Тож давайте берегти її, щоб і наші діти змогли побачити все те, що бачили ми!
Объяснение: