СПИШІТЬ, РОЗКРИВАЮЧИ ДУЖКИ. ПОЯСНІТЬ ПРАВОПИС ПРИСЛІВНИКІВ. 1. Ще треті півні не співали, ніхто (ні) де не гомонів (Т. Шевченко). 2. Перший промінь вранішнього сонця (не) сподівано заглянув у вікно. 3. Легенький літній вітер (не) швидко відкотив пилюку за річку (Ю. Збанацький). 4. Навколо жито, тільки (не) подалеку гордо стоїть невисока крислата польова груша, кидає довгу тінь до села (Ю. Збанацький). 5. Я бачу — з жил (не) впинно кров тече (Леся Українка). 6. Було щось (не) вимовно радісне, життєдайне в цьому сонячному дощі... (О. Довженко). 7. Може, кому то й чудо буває, а мені (ні) відкіля його ждати (Панас Мирний). 8. Він ясно розумів, що порятунку вже чекати (ні) звідки (М. Ткач). 8. Надворі було (не) жарко, а прохолодно.
Майбутнє — це незвіданий шлях, непроста доріжка, яка до кінця невідома звичайній людині. Життя буває різним, але кожному хочеться бачити себе у майбутньому радісним та щасливим. У всі часи людство приваблювало майбуття. Людям завжди хотілося випередити час, дізнатися, що ж їх чекає далі. Але час минав...
Колись я, як і всі діти, змінювала свої бажання щодо професії. Спочатку мені хотілося бути лікарем, потім вчителем і навіть дизайнером одягу... Та все це залишилося у дитинстві, у мріях. Зараз я тільки у шостому класі, але певна, що професію свою ще не обрала.
Щоб уявляти своє майбутнє, треба насамперед поставити перед собою ціль і намагатися досягти її. Тоді легше жити, бо людина знає, що їй потрібно від життя, знає, чого саме вона хоче.
Моя мета зараз — добре вчитися. Я вважаю, якщо захотіти, то все обов'язково здійсниться. Звичайно ж, майбутнє своє я уявляю світлим, хорошим. Варто лиш вірити у свої сили, у себе.
Як усе буде — покаже час. Та недаремно в народі кажуть, що людина — коваль свого щастя, вона сама будує власне життя.
Твір на тему "Душу я у вишивку вкладаю" пропоную скласти так:
Вишивані рушники та сорочки дивують та надихають. У вишивках є цілий світ. З давніх-давен наші предки вишивали, надаючи орнаментам особливого змісту. Вишиваний рушник - оберіг, зв'язок між поколіннями, а вишиванки - не данина моді, а унікальна можливість показати свою етнічну приналежність. У кожний стібок вишивальниця вкладає душу й серце.
Вишивка для кожного українця має святе, духовне, таємне значення. Завдяки їй ми згадуємо основні цінності нашого народу, оберігаємося від злих сил. Річ у тім, що вишивка зашифровує у своїх орнаментах та різних кольорах настанову на щастя, кохання, здоров'я та радісну долю. Вишивальниці створювали вироби, передавали їх близьким, щоб їхнє життя була світлим та безтурботним. Вишивка - це душа українського народу.