Списати текст, ставлячи, де треба, коми. Назвати складнопідрядні речення. Діти наслідували сімейні традиції звичаї погляди ставлення до різних подій. У своїх розвагах вони часто відтворювали те що гали навколо себе. Насамперед «господарювали». Із задоволенням вони сіяли косили збирали хліб варили обід ставили затинку з піску робили човники потім влаштовували «весілля» «хрестини» «похорони». Разом з тим було багато й дитячих ігор що призначалися окремо для хлопчиків («коні» «пиж» «журавель») і для дівчаток («ляльки» «ластівка» «маківочки») а також спільних («горюдуб» «квач» «гуси-лебеді»).
Працювати за сумісництвом, посол з особливих доручень, за утворення, за станом здоров'я, за власним бажанням, за старою звичкою, за тарифом, з тієї причини, що..., за умовою, за статутом, за за за професією, працюю за гнучким графіком, магазин з продажу молокопродуктів, проректор з навчальної роботи, екзамен з української мови, зупинка за вимогою, некоректно щодо мене, учитель за покликанням, поширювати думку, всупереч загальноприйнятим традиціям, тією чи іншою мірою, зважати на чужу думку, на його честь, за необхідністю.
Я вважаю, що яскраві моменти створюємо ми - люди. Тому яскраве запам'ятовується найкраще. Це ті моменти, заради яких варто жити: незабутні дитячі враження від сонячного лоскотання, жалючої кропиви, духмяних квітів і трав, легенького вітерцю під час купання у річці; злети і падіння шкільного періоду; подорожі світом.
Час від часу я пригадує все, що зі мною були. Це доволі цікавий процес. Перебираю світлини свого життя так, ніби гортаю їх за до планшета.
Отже, творцями митей є ми самі. Якщо ми не пригадуватимемо минулого, ми не матимемо майбутнього. Наостанок скажу словами Ліни Костенко: "І час летить, не стишує галопу (...) А ми живі, нам треба поспішати".