Списати, розставити розділові знаки, звороти підкреслити
Зоря вклоняючись небу падала в комиші. (Д. Павличко.)
2.
А я іду, мій друг, з тобою одкривши серце всім вітрам! (В.
Сосюра.)
3.
Сонце жбурляє пригорщі золота всесвітом граючи в росах
тремких. (М. Самійленко.)
4.
А день іде в красі і силі пропахши соками землі. (М.С
тельмах.)
5.
Повстають проти снігу дуби присягаючись сонцю і літу. (Д.
Луценко).
6.
Шатро небес розкинувши над світом стояла ніч. (Є. Гуцало.)​

1. В той час, над Києвом буяло жарке літо, йшов червень і важкі темні хмари мало не щовечора збиралися на небі, щоб пролитися на зелену веселу землю дзвінким дощем (В. Собко). alinaice0 10-11 Українська мова 5+3 б Перепишіть речення, поставте, де потрібно, розділові знаки і поясніть їх вживання. 1. В той час над Києвом буяло жарке літо йшов червень і важкі темні хмари мало не щовечора збиралися на небі щоб пролитися на зелену веселу землю дзвінким дощем (В. Собко). 2. Місто причаїлося, принишкло наче молодий ліс перед наближенням бурі, яка невідворотно несе на своїх чорних, закошланих хмарах - крилах люту зливу з градом батоги вогнистих блискавиць оглушливий грім (И. Гуріненко). 3. Не то осінні води шуміли збігаючи в Дунай, не то вітер бився в заломах провалля (М. Коцюбинський). 4. За два переходи, дивізія проминула Кантемирівку і наш полк опинився на маленькій, залізничній станції (І. Багмут). 5. Вночі спадали хмари куряви і затихав Путивль (П. Воронько). (не потрібно розділових знаків) Комою виділялись вставні слова і звороти відокремлені,також інтонаційно

У кожному прислів’ї відображається глибинна і мудрість народу, що формувалася тисячоліттями. Не даремно прислів’я «не копай іншому яму, бо сам у неї впадеш» можна зустріти не лише у багатьох європейських мовах, а й навіть у Біблії. Цар Соломон говорив: «Хто копає яму, той впаде у неї, і хто буде котити на гору камінь, до того він повернеться». Християни вірять у невідворотну кару, якої зазнає людина, яка заподіює комусь шкоду або має злі думки. Біблія вчить не робити зла іншим, бо воно обернеться проти тебе ж самого. У тенетах, які зла людина розставляє для інших заплутається її нога.
Не лише християни вірять у неминучу відплату за злі вчинки. Одним із найважливіших принципів, що лежать в основі буддизму є закон залежності будь-якого існування від справ, добрих та злих, що вчинені у попередніх втіленнях туші. «Чорне, – казав засновник буддизму Шакьямуні, – відрізняється чорним, а біле – білим. Вчинок є початком будь-якого існування». Буддисти вірять, що сума справ, вчинених живими істотами, підтримує існування Всесвіту із усіма ступенями та розрядами, а якість вчинків визначає наступну форму втілення живої істоти. Будда вважав, що за тим, чиї вчинки були злими, слідує страждання, як «колесо слідує за кроком в’ючної тварини», а за тим, хто вчиняв добрі справи завжди слідує щастя та блаженство, «наче тінь, ніколи його не покидаючи». Не можна не звернути уваги на те, що всі релігії сходяться у тому, що добрі вчинки робити легше, аніж злі.
Звісно, віра у Бога – справа кожної окремої людини. Але не залежно від того, віримо ми чи ні, совість завжди підкаже, чи добрими є наші вчинки. Скільки б не говорили атеїсти про те, що ніякої розплати за шкоду, заподіяну іншим після смерті не існує, історія людської цивілізації свідчить про зворотне. По суті, мова йде не про гріховні дії та божественну кару за них, а про відповідальність за вчинки кожної окремої людини та людства в цілому.
Зло, з рештою, є нічим іншим, аніж руйнуванням та знищенням. Руйнуючи все навколо людство знищує само себе. Яскравим свідченням цього є всі види зброї, війни та невідворотне руйнування екології нашої планети.