Історія музею-садиби Івана Котляревського Музей відкрили 1969 року, який організація ЮНЕСКО проголосила роком Івана Котляревського. Садибу відтворили згідно архівних документів, фотографій і замальовок художників. Зокрема, використали картину Тараса Шевченка, який колись тут був. 1971 року перед будинком встановили пам'ятник письменнику. Його автором є народна художниця України Галина Кальченко. Це погруддя висотою понад 1 метр, встановлене на підвищенні. Садиба є частиною Полтавського музею І. Котляревського і розташована біля Свято-Успенського собору. Експонати музею Музей складається з декількох будівель, які повністю відновлені у первісному вигляді: батьківський будинок, колодязь і комора. Будинок є типовим українським помешканням 18 століття. Тут 5 кімнат: кабінет, кімната-світлиця, вітальня, спальня і кухня. У ньому зберігають давні речі і нагороди письменника, сторінки його творів, побутові предмети 19 століття. На стіні є меморіальна дошка. Навколо садиби росте фруктовий сад. Музейний заклад часто проводить театралізовані екскурсії. Як доїхати Щоб дістатися до Музею-садиби Котляревського у Полтаві, можна скористатися послугами громадського транспорту: тролейбуси №№ 1, 4, 12, автобуси №№ 43, 52, маршрутки №№ 57, 54. Виходити необхідно на зупинці «Вулиця Першотравнева». До Полтави ведуть автошляхи Н12, М03 і Е584. Час роботи: щодня з 10:00 до 18:00 (у зимовий період з 9:00 до 17:00), без вихідних.
1) - навчання - подовження приголосних д, т, з, с, л, н, ж, ш, ц, ч після голосного перед [я, ю, є, і] відбувається у іменниках середнього роду ІІ відміни (крім родового множини) - подорожжю - подовження приголосних д, т, з, с, л, н, ж, ш, ц, ч після голосного перед ю в орудному відмінку іменників жіночого роду (III відміна), основа яких у називному відмінку закінчується одним м’яким або шиплячим приголосним - бездоріжжю (див пояснення у 'навчання') - знаряддя (див пояснення у 'навчання'), крім родового відмінка множини (знарядь) - зілля (див пояснення у 'навчання' - ллється - подовження приголосних д, т, з, с, л, н, ж, ш, ц, ч після голосного перед [я, ю, є, і] у формах теперішнього часу дієслова лити: ллю, ллєш, ллють - емаллю - подовження приголосних д, т, з, с, л, н, ж, ш, ц, ч після голосного перед [я, ю, є, і] перед ю в орудному відмінку іменників жіночого роду (III відміна), основа яких у називному відмінку закінчується одним м’яким або шиплячим приголосним - горіння (див пояснення у 'навчання') - люттю (див пояснення у 'емаль') - обличчя (див пояснення у 'навчання') - відродження (див пояснення у 'навчання') 2. Теля, щеня
- навчання - подовження приголосних д, т, з, с, л, н, ж, ш, ц, ч після голосного перед [я, ю, є, і] відбувається у іменниках середнього роду ІІ відміни (крім родового множини)
- подорожжю - подовження приголосних д, т, з, с, л, н, ж, ш, ц, ч після голосного перед ю в орудному відмінку іменників жіночого роду (III відміна), основа яких у називному відмінку закінчується одним м’яким або шиплячим приголосним
- бездоріжжю (див пояснення у 'навчання')
- знаряддя (див пояснення у 'навчання'), крім родового відмінка множини (знарядь)
- зілля (див пояснення у 'навчання'
- ллється - подовження приголосних д, т, з, с, л, н, ж, ш, ц, ч після голосного перед [я, ю, є, і] у формах теперішнього часу дієслова лити: ллю, ллєш, ллють
- емаллю - подовження приголосних д, т, з, с, л, н, ж, ш, ц, ч після голосного перед [я, ю, є, і] перед ю в орудному відмінку іменників жіночого роду (III відміна), основа яких у називному відмінку закінчується одним м’яким або шиплячим приголосним
- горіння (див пояснення у 'навчання')
- люттю (див пояснення у 'емаль')
- обличчя (див пояснення у 'навчання')
- відродження (див пояснення у 'навчання')
2. Теля, щеня