Составить пересказ данного текста и план к немуколи в українські степи приходила рання весна, по селах починали лаштуватися в далеку дорогу чумаки. минали останні дні перед виходом валок із сіл, і ось уже випливали величезні вози, звані мажами й мажарами, у неблизьку подорож.проводжали чумаків урочисто, всім селом. співали пісень, виголошували напуття, а сивий, статечний, найшанованіший у громаді чоловік благословляв їх перед нелегкою, сповненою небезпек дорогою.отаман востаннє оглядав своїх побратимів. зібралися тут найсміливіші, найдужчі, найвитриваліші всі вони справді можуть покластися один на одного в найбільшій скруті. адже дорога важка, далека. можуть і нападники підстерегти. тоді чумакам доведеться відкласти батоги й узятися за пістолі, рушниці та шаблі, щоби не дати себе пограбувати, щоб дорогоцінна сіль припливла білою валкою аж із криму чи карпат до рідного села.їх палить немилосердне сонце, січуть дощі, періщать вітри, а вони тихо просуваються українськими степами. скриплять вози, ремиґають воли, минають дні, ночі, і звучать поміж високими могилами чумацькі пісні. вони розлогі, мов степ, і повільні, мов крок волів, сумні й веселі, але все-таки більше сумні, бо в кожній дорозі могла спіткати чумаків трагічна пригода. і хвороби їх скошували, і кулі ворожі. тому так часто в їхніх піснях ідеться про смерть чумака далеко від рідної хати.не тільки в криму чи в карпатах зустрічали наших чумаків. часом заходили вони й на дон, де навантажували мажі й мажари рибою і везли її в свої краї. бували й у різних європейських містах на ярмарках, скуповували весь необхідний для україни крам. отож чумацтво — не лише соляний промисел, а широка торгівля, здебільшого в міжнародних масштабах.мало хто знає, що чумацтво виникло ще в далекі часи київської русі, бо вже тоді з її земель вирушали в далекі мандри валки хоробрих і кмітливих людей. саме тоді й було прокладено їхній основний маршрут, що називався великим чумацьким шляхом, який подекуди перетинався зі знаменитим, знаним із давніх літописів «шляхом з варяг у греки». але справжнього розмаху цей промисел набирає на україні з кінця xv століття. щоб уявити весь масштаб чумацтва, досить навести хоча б такі цифри: за один сезон ці люди перевозили кілька мільйонів пудів риби й солі.закінчувався сезон, поверталися додому вкрай стомлені і виснажені дорогами чумацькі валки і, як козацькі дружини після бойового походу, недораховувалися багатьох поміж себе. матері й дружини оплакували загиблих, сиротіли дрібні діти. таке небезпечне було це ремесло. не кожен зважувався на нього. тільки люди з козацьким духом.давно відійшло в минуле чумацтво, полишивши нам після себе народні пісні, легенди й перекази про ті далекі нелегкі часи. а ще полишило слід у високих небесах. безмісячної ночі там можна бачити світлу туманну смугу, зіткану з незліченної кількості зір. астрономи називають її молочним шляхом. а на україні вона з давніх-давен відома під назвою чумацького шляху.
ответ: 1) УТОЧНЮЮЧІ ЧЛЕНИ РЕЧЕННЯ. Уточнюючими членами речен¬ня називають такі члени речення, які вимовляються з особливою інто-нацією і уточнюють, пояснюють, конкретизують значення головних чи другорядних членів речення. Ці члени речення конкретизують зміст одноіменного члена, звужуючи або обмежуючи його значення чи даю¬чи йому іншу назву; відповідають на питання: а як саме? а який саме? а що саме? і под. Вимовляються вони з видільною, уточнюю¬чою інтонацією і на письмі виділяються комами, рідше — тире.
“Внизу, за скелями, глухо шуміло море” (О. Донченко) (уточнююча
обставина — де саме внизу?).
Уточнюватися можуть і головні члени речення, і означення, і додатки, і обставини:
1) підмети:
“Ще будем жити ми- і я, і ти!” (П. Тичина);
2) присудки:
“Від вибухів у вухах шуміло — ревло, гуло і гупало» (з журн.);
3) додатки:
На уроці повторювали другорядні члени речення, зокрема
додатки,
4) прикладки:
“Коли ви мені, старому батькові, не ймете віри, то я запишу
на папері”(І. Нечуй-Левицький);
5) означення:
“За круглим, чорного дерева столом, сиділи сухорлявий і
жовчний князь Ярема Вишневецький, Стефан Потоцький»
(Н. Рибак);
6) обставина:
“Он там, на горбку, має бути весела батьківська хата”
(Ю. Мокрієв). 2) розширюють змiст реченя
Объяснение:
Відповідь:
A Позначте речення з однорідними членами :
(5) Його справою були переважно полювання та рибалка.
(2) Він знав, що сон був ніби й не сон, бо все повторювалось, продовжувалось, плинуло так, як буває і в справжньому житті.
(4) Волин підводився, снідав щось і рушав у ліс.
(7) Але з тимцілком справлялися й менші брати, Волинові лишалися Ліс та Озеро
(8) Йому минуло чотирнадцять, він витягся, змужнів, але водночас у рисах його обличчя й постави лишалася ще загострена, навіть болісна тонкість, напруженість ще не розквітлої квітки, яка ось-ось із пуп'янка вибухне повним цвітом, але ось-ось (Юрко Покальчук).
Б Позначте речення, в яких є дієслова 2 дієвідміни
(3) Але як він прокидався і нічого поруч не було, нікого не було, він
був у лісовійхижці, яку збудували батьки; поряд спали сестри і брати.
(4) Волин підводився, снідав щось і рушав у
ліс.
В Позначте речення, у якому вжито активний дієприкметник
(8) Йому минуло чотирнадцять, він витягся, змужнів, але водночас у рисах його обличчя й постави лишалася ще загострена, навіть болісна тонкість, напруженість ще не розквітлої квітки, яка ось-ось із пуп'янка вибухне повним цвітом, але ось-ось (Юрко Покальчук).
Пояснення:
До другої дієвідміни належать дієслова, які в усіх особах, крім 1-ї особи однини і 3-ї особи множини, в закінченнях мають -и- (-ї-), а в 3-й особі множини закінчення -ать (-ять): мовчиш, мовчить, мовчимо, мовчите, мовчать; стоїш, стоїть, стоїмо, стоїте, стоять.
Активний дієприкметник називає ознаку предмета, зумовлену дією того самого предмета: вогнище погасло — погасле вогнище; вогнище згасає — згасаюче вогнище.