Не дочекавшися матері, діти заснули абиде. Аби де ти не був, завжди повертайся до рідного дому. Купи собі курку, гуску, абощо... - Хлопці, ви не курите? - Ні, або що? Коли позичав – знаю, а коли віддам – хтозна! Хто зна мої проблеми, Хто зна мої думки, Хто зна, наскільки швидко летять мої роки? Він думає, що для нього фабрику збудують. Аякже, чорта пухлого дочекаєшся!.. А як же важко було працювати селянам! Чимало літ перевернулось, Води чимало утекло. Чи мало літ пройшло, чи багато - вернулася дівчина додому.
Найбільш досвідчені контактери з НЛО в Україні живуть у селищі Яблунівка Макарівського району Київської області. НЛО завітало до них ще у 1989 році. "НЛО приземлялося на полі за моїм городом, — згадує місцевий житель Микола Сліпченко. - Я побачив вогненну кулю, і перша думка обпекла. Подумав, горить будинок. Придивився, і на душі відлягло. Зрозумів, що на колгоспному буряку приземлився якийсь яскравий об’єкт. Покликав дружину, дітей, сусідів. Деякі односельчани крутили пальцем біля скроні, мовляв, «смикнув» склянку — от і ввижається. А ті, хто прибіг, змогли побачити НЛО з відстані 300-400 метрів. Це була золотава, але не сліпуча, а приємна для очей величезна куля діаметром 5-6 м. Всередині неї явно проглядався трикутник. Таким його побачили всі дорослі. А всім дітям чомусь було видно трикутник з кулею всередині" Або цей - Вони постукали у вікно пізно ввечері. Маленькі, з металевими вусами і антенами на голові вони спочатку довго дивилися на мене маленькими червоними оченятами, а потім тихо спитали: "Чого хоче ясновельможна пані?"."Нічого", вимовила я - "лише твір про НЛО написати з неологізмами і застарілими словами". "НЛО не буває" - бадьоро відповів один з дивних чоловічків. "Це уфологічний ексцес неповної середньої освіти". " Саме так. А ще це псевдономінативна модель пурістичного і евфемістичного характеру." "А що це таке?" - перепитала я. "А ми не знаємо" - гуртом відповіли антеноносні істоти і полетіли у височинь. І от я сиджу і гадаю: чи вони правду казали чи ні. Мабуть правду - всі знають що НЛО схоже на тарілку, а вони прилетіли у великій філіжанці кави.
Аби де ти не був, завжди повертайся до рідного дому.
Купи собі курку, гуску, абощо...
- Хлопці, ви не курите? - Ні, або що?
Коли позичав – знаю, а коли віддам – хтозна!
Хто зна мої проблеми, Хто зна мої думки, Хто зна, наскільки швидко летять мої роки?
Він думає, що для нього фабрику збудують. Аякже, чорта пухлого дочекаєшся!..
А як же важко було працювати селянам!
Чимало літ перевернулось, Води чимало утекло.
Чи мало літ пройшло, чи багато - вернулася дівчина додому.
Або цей - Вони постукали у вікно пізно ввечері. Маленькі, з металевими вусами і антенами на голові вони спочатку довго дивилися на мене маленькими червоними оченятами, а потім тихо спитали: "Чого хоче ясновельможна пані?"."Нічого", вимовила я - "лише твір про НЛО написати з неологізмами і застарілими словами". "НЛО не буває" - бадьоро відповів один з дивних чоловічків. "Це уфологічний ексцес неповної середньої освіти". " Саме так. А ще це псевдономінативна модель пурістичного і евфемістичного характеру." "А що це таке?" - перепитала я. "А ми не знаємо" - гуртом відповіли антеноносні істоти і полетіли у височинь. І от я сиджу і гадаю: чи вони правду казали чи ні. Мабуть правду - всі знають що НЛО схоже на тарілку, а вони прилетіли у великій філіжанці кави.