У лісах нашого краю мешкає чудова тварина. Його легко впізнати по сірій шубці та довгим вушкам. Це зайчик. Іноді його можна зустріти у затишних садах, городах і полях. Хутро в зайчика дуже густе та пухнасте. В шубці звірка є одна особливість, взимку сіра шубка змінюється на білу. Це перетворення дуже корисне для нього, на білому снігу ліса та інші хижаки не побачать білого зайчика. Вуха у нього завжди насторожі, вони виловлюють наймалейший шерох. Та коли він почує небезпеку відразу дає драла. Тільки п`яти виблискують. Зайчик має цікаві звички. Більшу частину життя він проводить ховаючись під кущами. Але як він любить гратися на галявинці зі своїми побратимами! Та він не забуває про обережність. Із їжі зайчик полюбляє всіляке насіння, зерна, бруньки, гілки, ягоди, молоді пагони.
— Привіт, Андрію!
— Привіт, Валентине!
— Ти куди йдеш?
— Я прямую в спортзал.
— А чому ти туди йдеш?
— Забув тобі сказати. Віднедавна відвідую спортивну секцію дзюдо)
— Ти займаєшся спортом?
— Так.
— Нічого собі, круто!
— І скажу тобі, що це дуже захопливе заняття. Я почуваюся міцним і здоровим.
— А в змаганнях ти береш участь?
— Так.
- Молодець!
- Уже маю першу нагороду. А може би ти також зайнявся спортом?
— Зможемо разом ходити на заняття, брати участь у змаганнях.
— Звичайно.
— Гаразд. Я пораджуся з батьками. І дам тобі точну відповідь.
— Не барися. Бо ми почали тренування до наступних змагань.
- А який твій улюблений вид спорту?
— Теніс та волейбол.
— Ого, круто!
— Дякую.
— Бувай, бо поспішаю!
— До зустрічі!
Із їжі зайчик полюбляє всіляке насіння, зерна, бруньки, гілки, ягоди, молоді пагони.