❤️ Скласти з поданих пар речень одне, в якому присудок другого речення був би

відокремленою прикладкою, і записати.

1. На вільхах, на березах можна бачити табунці тихих чечіток. Чечітки—сіренькі пташки з червоним

пір’ям.

2. А посмітюха нікуди від нас не летить, зимує біля людських жител. Посмітюха—рідна сестра

жайворонка.

3. Є у мене хороший приятель Петро. Петро—завзятющий юннат і відчайдушний заводіяка.

4. Пасічник знає всі тайни бджолиного життя. Пасічник—дядько Євмен, мій давній знайомий

М: привет карл! Что ты думаешь об образовании на сегодняшний день?

К: привет майк! Я думаю что получение образования на сегодняшний день как и раньше является важным этапом в жизни каждого человека.

М: Ты считаешь, что без хорошего образования не возможно стать успешным человеком?

К: Нет! Я так не считаю. Успех в жизни человека определяется и многими другими факторами: везением, трудолюбием, любовью к своему делу.

М: А как ты сам учился в школе?

К: Я учился плохо. Я был одним из самых худших учеников в школе. И в 16 лет я покинул её.

М: Ну как же тогда тебе удалось стать успешным бизнесменом?

К: Сразу после школы я устроился работать в магазин электротоваров. Я очень много трудился. В последствии я основал свою компанию.

М: Не думаешь-ли ты, что годы потраченные для тебе в школе в пустую.

К: Нет! Я так не считаю! Я часто прогуливал уроки, проводя время в школьной библиотеке. Я увлекался фантастической литературой и много читал про компьютеры. К тому же у меня в школе было много друзей, которыми я до сих пор общаюсь.

М: Чтобы ты посоветовал современной молодёжи?

К: Я бы посоветовал заниматься каждому своим любимым делом. И много трудиться!

Объяснение:

Учителю, стою перед тобою, Малий, вчарований до нiмоти. Хто ще умiв любити так, як ти, Хто кликати умiв ще так до бою, Кого ще так боялися кати! Так звучить вiрш Дмитра Павличка "До Франка", але цi слова вiдтворюють i моє ставлення до Т. Г. Шевченка. Справдi, як можна не захоплюватися ним, не схилятися перед його стражданнями i його мужнiстю! Вiн був сонцем нашоï поезiï, символом високого духу украïнськоï нацiï, i водночас живою, чутливою i вразливою людиною. Вперше дiзналась я про Шевченка ще в ранньому дитинствi. У нас вдома була величезна книга - ювiлейне видання "Кобзаря". Вiд книги вiяло загадковiстю. Спочатку менi були доступнi лише "картинки", але потiм поступово почав вiдкриватися свiт створених Шевченком образiв. Зачарували мене прекраснi пейзажi Украïни, змальованi генiальним майстром слова, повiяло запахом квiту вишневого (точнiсiнько, як навеснi в селi, де живе моя бабуся), зашелестiли верби, що ростуть "мiж ярами над ставами", торкнувся душi вiтерець, що тихесенько вiє над Украïною. Назавжди запам'ятаю я i дiвчат з романтичних балад про дивовижне кохання та гiрку розлуку ("Причинна", "Утоплена", "Тополя") i смiливих героïчних гайдамакiв, i простих людей, що страждали, шукали щастя, i не могли знайти його у своєму важкому життi за крiпаччини. Хтось з них викликав спiвчуття, дехто вражав красою своєï душi, був гiдний поваги. Але всi вони, як живi, з'являлися перед очима, доки бринiла музика вiршованих рядкiв. Зiгрiла душу нiжна дружба малого Тараса з Оксаночкою i таке романтичне цнотливе кохання Яреми i Оксани, болем пронизав серце трагiзм долi Лiлеï, Катерини, наймички Ганни. Я захоплююся героïзмом Залiзняка i Гонти, незламнiстю Яна Гуса i мужньою жертовнiстю декабристiв. Свiт думок, почуттiв, iсторичних фактiв, оспiваних великим Кобзарем, став частиною i мого життя. Час вiд часу в рiзних життєвих ситуацiях рядки його вiршiв спливають у пам'ятi, нiби поради мудрого вчителя, i я усвiдомлюю, наскiльки глибоко Шевченко розумiв життя, якщо думки його можуть виявитися корисними i зараз. I я щаслива, що вiн був, є, буде вiчно, поки живий наш народ (а народи ж безсмертнi!). Пишаюся, що i я одного роду-племенi з нашим великим Тарасом.