Осінь, чи це ти стукаєш у вікно? Чи ти розмальовуєш своїми неповторними яскравими барвами? Жовто-руде листя помалу опадає золотим дощем, а стиглі плоди заполонили гілки дерев. Холодний, поривчастий вітер відносить ген-ген за небокрай останні відголоски літнього тепла, а дощі окроплюють землю перед тривалою зимівлею. Хмари швидко пливуть по небу, потривожені виттям північного вітру. Можливо, наступного разу вони принесуть з собою перший сніг. Сонце вже стомилося і не підіймається в небесну синяву так високо, як раніше. Натомість, воно поспішає чимдуж сховатися за горизонт. Осінь, ти щедра та дбайлива, добра та справедлива. Ти прекрасна та неповторна, тиха та стрімка.
Осінь, чи це ти стукаєш у вікно? Чи ти розмальовуєш своїми неповторними яскравими барвами? Жовто-руде листя помалу опадає золотим дощем, а стиглі плоди заполонили гілки дерев. Холодний, поривчастий вітер відносить ген-ген за небокрай останні відголоски літнього тепла, а дощі окроплюють землю перед тривалою зимівлею. Хмари швидко пливуть по небу, потривожені виттям північного вітру. Можливо, наступного разу вони принесуть з собою перший сніг. Сонце вже стомилося і не підіймається в небесну синяву так високо, як раніше. Натомість, воно поспішає чимдуж сховатися за горизонт. Осінь, ти щедра та дбайлива, добра та справедлива. Ти прекрасна та неповторна, тиха та стрімка.